Спілкувалася Юлія БЕРЕЖКО-КАМІНСЬКА

Фото: Володимир ШИЛОВ

Більше двох років Ворзельську селищну раду очолює колишній головний лікар Київського обласного санаторного комплексу Олександр Пилипович ВЕНГРИК. Прочитавши в минулому номері нашого видання статті, присвячені деяким ворзельським проблемам, Олександр Пилипович не в усьому погоджується з позицією їхніх авторів, а певні ситуації, у тому числі і з аптекою, пояснює бажанням декого з місцевих депутатів обійняти його посаду.

То ж надаємо можливість висловитися щодо стану справ у Ворзелі та бачення варіантів його розвитку самому очільнику селища у відвертій розмові спеціально для читачів

«Пульсару Приірпіння» №2(6)

– Уже не перший рік Ви перебуваєте на посаді керманича селища. Чи збігаються Ваші уявлення про головування з тими реаліями, з якими зіштовхуєтеся щодня?

Олександр Венгрик: Я ж не просто впав із Космосу. Я керівником пропрацював тут більше 18-ти років. Мої уявлення такі, як і реалії. Тому що в цьому селищі живу, знаю всі його проблеми і розумію, як їх лікувати. У нас є проблеми з водою, освітленням, дорогами. Ми над усім цим працюємо. Уже багато чого зробили і ще маємо зробити. Ще не все гаразд зі ставком, який ми поновили. Працюємо зі школою та дитячими садочками. Організували дитячий хор. Зараз хочемо створити екологічні класи, і нам допомагає в цьому обласна адміністрація та деякі міністерства. Плануємо утеплити школи і зробити ремонт.

– Дуже багато людей незадоволені роботою місцевої комунальної служби. Особливо помітними були недоліки у цій галузі нинішньої зими. Чому так відбувається?

О.В.: Ну, не все так ідеально виходить, як хотілось би. По-перше, ми тільки два роки при владі. Одна із проблем – це наші дороги та сміття. Але їх за один день вирішити неможливо. У нас немає свого власного технічного господарства: тракторів, машин, вишок. І тому, щоб зрізати дерево, нам доводиться наймати фахівців і спеціальну техніку. Для вивозу сміття використовуємо звичайну стареньку машину. Незабаром у нас буде нова, спеціальна машина для збирання сміття. Немає зараз і техніки, яка б прибирала сніг, хоча плануємо придбати власний трактор та машину, і не залежати ні від Бучі, яка нам сьогодні допомагає, ні від Ірпеня, із яким укладені договори, ні з іншими приватними підприємствами. Нормальний господар спочатку чистить у себе. То ж через сніг, який йшов по три дні поспіль, мали масу проблем.

Є проблеми з водою. Багато людей у нас без води. Чимало жителів беруть воду в санаторіях, які не зацікавлені в цьому. Це тимчасове вирішення питання. Надавати послуги повинен водоканал, спеціалізована організація зі своїми бригадами та слюсарями-професіоналами. А люди за ці послуги мають лише платити гроші. Тому сьогодні намагаємося провести воду до кожної вулиці. Минулого року ми лише почали, і вже на 11 вулицях є водопостачання. Підключаємо нові водогони. Нинішнього року запланували зробити більше, ніж попереднього. Плануємо відремонтувати дороги. Для цього потрібно розробити та прийняти законопроект, проект на кошторисну документацію, пройти експертизу кошторису, отримати дозвіл на реконструкції та будівництво тощо.

Ми і з вуличним освітленням хочемо всі питання вирішити. Сподіваюся, цього року вдасться повністю освітити весь Ворзель.

Провели переговори і з керівництвом Укрзалізниці. Уже є домовленість, що всі електрички, які раніше не зупинялися, зупинятимуться у нас знову. Начальник обіцяв, що відновить нам касу, де можна буде купувати квитки. Відремонтують вокзал, туалет. Ми ще свій комунальний туалет зробимо.

Не так все швидко, як хотілося б, але крок за кроком: і з аптекою, і з комунальним господарством дамо раду.

– Однак, нерідко доводиться чути критику на адресу роботи селищної ради.

О.В.: Критика має бути конструктивною. Бо є приклади, мовляв, – от влада долучилася до опозиції і провела з нею свято Водохреща. Влада вирізала хрест для купання, зробила красиву доріжку, організувала концерт, безкоштовні чай, каву та печиво. Влада організувала торговельні кіоски. А виходить – влада долучилася… Ну як це? Якби влада не брала участі, що б вони сказали? Що влада не робить нічого.

Або взяти питання аптеки. Наші плани, наші дії, – усе перекручено. Ми сказали, що є сьогодні комунальна аптека, яка не виконує своїх функцій. Вона заборгувала 150 тис. грн. і борг збільшується. Людей звільняють, бо немає чим платити, аптека стара і керівництво не може її відремонтувати, асортимент ліків бідний, ціна на них висока. Самі люди не хочуть уже працювати. І що сьогодні робить влада? Влада сказала: «Шановні, давайте ми залучимо інвестиції. Наша аптека – це наша гордість. Їй 100 років і те, що вона сьогодні не працює – це неправильно, то ж давайте їй допоможемо». І почали шукати шляхи. З однієї сторони – стали думати, як залучити приватний сектор, з іншої – як допомогти аптеці через селищну раду. Провели наради з виконкомом і депутатами. Обговорили ці проблеми з людьми, які в аптеці працюють. Вийшли на київських аптекарів, запитали, як краще зробити. Щоб аптеку зберегти, потрібно віддати в оренду, аби якимось чином підтримувати її. А потім подивимося, як орендарі відремонтують дах, посилять фундамент, усередині зроблять ремонт. Буде відкритий, прозорий конкурс, переможе той, хто запропонує кращі умови. Орендар вкладає в нашу аптеку, ми за це дозволимо побудувати сучасну аптеку поруч (там є 15 соток землі), а аптеку за цей час передамо в музей. Але нашу ідею перекрутили і сказали, що голова збирається повалити аптеку і зробити там багатоквартирну забудову. Ну, по-перше, я не ворог своєму селищу і ще при своєму розумі. Усе, що про цю ситуацію пишуть – брехня.

– Власне, питання землі зараз у Приірпінні всюди дуже гостро стоїть і є болючим для багатьох людей. Яка ситуація із земельними запасами у Ворзелі?

О.В.: Як таких земельних запасів у селища немає. Після затвердження генерального плану ми плануємо збільшити межі населеного пункту за рахунок земель, які ближчі до нас: землі Університету біоресурсів та природокористування, колишнього Університету сільського господарства, земель наших сусідів. Плануємо вийти на переговори з адміністрацією Києво-Святошинського району, де землі Мироцького, Бородянського, Немішаєва та поля наші. Ми ці питання піднімали раніше, коли були вибори до Верховної Ради. Повернемося до них знову.

– Скільки за період Вашого головуванням було видано земельних ділянок?

О.В.: Десь 100. Може, трохи більше.

– А яка доля 11 гектарів землі на 5 ділянках (на вулицях Леніна і Артема, Пролетарській, Кірова і Котляревського, В.Жовтня і Червоноармійській та В.Жовтня), які попередня влада задекларувала як рекреаційні?

О.В.: Усе, що рекреаційне, – а в нас було дуже багато перевірок із прокуратури, і з інших державних керівних органів, – усе в селищі. За час мого керування ніщо не змінило своє призначення. Ставлюся до цього дуже відповідально.

– Для людей важлива земля, не тільки на якій житимуть, а й чи буде де тілу знайти останній притулок. Знаю, що це питання багатьох хвилює.

О.В.: Кладовища – це наша давня проблема. Вони знаходяться за межами території Ворзеля. Маємо сьогодні два кладовища: одне знаходиться на території Мироцького, а друге – у Михайлівці-Рубежівці. Ми просимо, щоб ці кладовища якимось чином увійшли до складу Ворзеля. Михайлівка-Рубежівка вважає, що це їхня територія. Вона завжди була їхньою. Питання дуже складно просувається, і закон на їхньому боці. Але вони не відмовляють нашим людям. Що стосується Мироцького кладовища, то питання на етапі обговорення. Але на перспективу влада повинна його вирішувати, визначати територію, де можуть бути поховання.

– Ще одна з таких болючих тем у Ворзелі – сміття.

О.В.: Треба повернутися до джерел. Років ще 8-10 тому ніхто не вивозив сміття. Не вивозили і… не було проблем! Куди дівалося сміття? Хтось закопував, хтось спалював. Звичайно, влада сказала, що буде вивозити. Усе нове, як правило, проблематичне. Немає техніки, як я вже говорив. Вартість ми зараз підняли трохи, як і Буча, Гостомель, Немішаєво. У нас було до останнього 6 грн. з особи за місяць, хоча вже давно всі по 14-15 грн. брали за вивіз. До того ж у нас населення переважно пенсійного віку, а для цієї категорії – ціна удвічі менша. Звичайно, що комунальне господарство не могло розвиватися, ми дотували з бюджету, жаліли своїх людей. Нам важко і тому, що багато хто ще договорів не уклав на вивіз сміття, а свої пакунки виставляють. Важливо, щоб це сміття люди привчалися розділяти на промислове та продуктове.

– Навесні починають прибирати в садибах і знову – горітиме листя. Куди звертатися у випадку, коли люди палять листя і на зауваження не реагують?

О.В.: До селищної ради. Виїжджає комісія, складаються акти і протоколи, порушники порядку штрафуються. Ми проти того, щоб листя спалювалося. Ми попросили, аби на території сміттєпереробного заводу Наталі Семко у Бучі нам виділили невеличкі місця для компостування листя, щоб можна було його звозити туди, а потім забирати. Люди з часом повинні зрозуміти, що не можна палити листя. Якщо Ви палите, то комусь завдаєте проблем. Дим викликає ускладнення багатьох хвороб і просто – людям дихати нічим. А в нас ще дитячі і дорослі санаторії. Ця проблема є і нам з нею важко боротися. Бо тут ніби гасять, а в іншому місці – запалюють.

– Ще одна проблема оголиться, як зійде сніг – стан лісопаркових зон. Ворзель – курортне селище. Чому ж тоді такі занедбані ліси?

О.В.: Це роками накопичувалося. Так як ліс у нас старий, а зараз, навесні, стане ще гірше, бо була дуже непроста зима, попадали дерева, і не тільки сухі, але й ті, які могли б ще трохи триматися. Проте ми вже звернулися до Міністерства екології, щоб держава допомогла почистити хоча б заповідники, адже у нас 85 гектарів заповідної зони. Ми два роки тому привели в порядок за підтримки наших бізнесменів березовий гай. То просто страшно, скільки вивезли звідти машин сміття. Почистити ж парки спробуємо своїми силами під час суботників.

– Чи планується у Ворзелі створення облагородженого парку для відпочинку?

О.В.: Так. Сесією визначено два парки в селищі – Парк «Перемога» і парк біля «Уваровського дому», – і зараз готуються документи. Щодо парку біля «Уваровського дому» ведемо переговори, щоб архітектори підказали, що робити. Бо є дуже гарні задумки, щоб на це звернула увагу держава, аби там проводилися різні заходи. Тому ми її виношуємо в собі, обдумуємо. Хочемо щось красиве та незвичайне зробити. А що стосується парку «Перемога», там усе просто: має бути освітлення, доріжки, лавки, газони. Хочемо громадськість залучити, депутатів, виконком, представників бізнесу. Поставлено питання на вирішення в цьому році.

– Знаю, що попередня влада виношувала ідеї щодо будівництва адміністративного центру, у якому розміщуватиметься і селищна рада, і бібліотека та інші установи. На якій стадії цей проект і чи реальний він узагалі?

О.В.: Проект реальний. Але ми спочатку дбаємо про наших людей. От-от розпочнемо будівництво дитячого садочка. Ми даємо пріоритетні переваги бізнесу, які хочуть втілити свої ідеї у сфері будівництва, за це вони будують нам дитячий садочок. Навіщо нам селищна рада, коли в нас нема куди дітей віддавати? Хоча є у планах побудувати й нове адміністративне приміщення.

– Якщо не секрет, де буде цей дитячий садочок?

О.В.: На вулиці Великого Жовтня біля санаторію «Зірка». Це буде великий гарний сучасний дитячий заклад. Бізнесмени мають повністю оснастити його – до ковдри, ліжечка, виделки, тобто зробити «під ключ». Усі проекти на будівництво вже готові і затверджені, до Дня селища маємо здати в експлуатацію. Губернатор поставив дуже короткі строки. На відкриття садочка хочемо запросити керівників держави.

– Наскільки мені відомо, база відпочинку «Енергія» продана. Ви можете прокоментувати цей факт?

О.В.: Минулого року, як пояснили мені, дитяча база відпочинку не працювала. Це пов’язано з тим, що відбулася зміна власників. «Київенерго» викупила приватна компанія. А бачення теперішніх власників різне: чи санаторій повинен бути тільки дитячим, чи для матерів із дітьми, чи по-іншому. Але оздоровче спрямування залишиться. Прикро, що вони цього року не працювали, не оздоровлювали діток. Хоча басейн працює, і наші жителі можуть користуватися ним. Там нормальна ціна – 35 грн. за годину.

– Ви можете коротко охарактеризувати загалом ситуацію з Ворзельськими санаторіями?

О.В.: Усі санаторії, що були останнім часом, діють. І дитячий санаторій «Орлятко», і Київський обласний санаторний комплекс, «Україна», «Перемога». «Зірка» вже років 5 як не працює. Санаторій «Ворзель» має великі борги – 4-5 мільйонів. Інформація ще не підтверджена, але не виключено, що розпочалася процедура банкрутства. Оздоровлюється там мало людей – 30-50 за зміну.

– У своїй передвиборчій програмі ви обіцяли відновити дитячі табори. Що вже зроблено для цього?

О.В.: Є проблема з «Укрєвроуніверсалом», який розміщується в колишньому санаторії «Юність». Вони не платять оренду і ми хочемо перервати з ними договір, забрати землю, щоб прийшли люди, які дійсно відновлять ті традиції, які були в «Юності». Точна така ситуація з «Менеджмент технолоджіз» в Кичеєво, де була база відпочинку – табір «Дубки». Не платять, нічого не роблять.

Готуємо генеральний план, усе там враховуємо: дитячі садки – приватні і державні (якщо держава зможе), лікарні, бази відпочинку. Ми всюди залишили на цих територіях рекреаційно-оздоровчу зону. Даємо людям подивитися генеральний план, просимо підказувати, якщо щось неправильно. Радилися з науково-дослідницьким інститутом архітектури. Хочеться максимально зберегти все. Можливо, не просто це все відновити, але найголовніше – не загубити, залишити його цільове призначення. І прийде час, з’являться люди. Може, буде не табір, а лікарня чи просто база відпочинку.

– Що б Ви хотіли сказати ворзелянам?

О.В.: Починається весна. Хочемо закупити велику кількість дерев, щоб посадити замість повалених. Було б добре, аби ворзеляни вийшли, по-перше, біля своїх домівок прибрали. І, хто зможе, щоб узяли участь у нашому суботнику. Можуть навіть взяти саджанці і допомогти посадити дерева. Адже кожному хочеться, щоб його селище було квітучим і чистим.

http://pulsar-irpin.com.ua/

Popularity: 8% [?]