Вінничани перейшли від розмов до справ: наводять лад з бродячими собаками
Всеукраїнське екологічне видання «Природа і суспільство» № 2(62) 25 січня 2013р.
Данута КОСТУРА
Нині багато пишуть про бездомних собак, про проблеми пов’язані з ними. У всезагальному хорі обурення, піднятому у зв’язку з жорстоким поводженням з безпритульними собаками, дуже рідко звучать практичні голоси. Рідко говоримо ми і про те, скільки собаки покусали людей і скільки витрачено на їх лікування. Рідко можна почути якусь іншу пропозицію, окрім всесобачої стерилізації з подальшим викиданням цих собак на вулицю. Про притулки йдеться, але як про щось нездійсненне. Бо де ж взяти кошти на сотні тисяч собак?
У Вінниці замість голосінь зайнялись справою і наводять лад у своєму місті, підготувавши у міській раді проект Програми охорони тваринного світу та регулювання чисельності безпритульних тварин, яка розрахована на період з 2013-го по 2020 рік. В Україні закон чітко не регламентує питання регулювання чисельності безпритульних собак. Тому Вінниці довелось власними силами , але в рамках закону, визначати модель поводження з бродячими тваринами. Наступного року тут планується розпочати будівництво сучасного муніципального притулку для 400 бездомних собак. Для цього буде виділено кошти з державного, обласного та міського бюджетів в розмірі до 3,5 мільйонів гривень.За 7 років обіцяють повністю впоратись з проблемою безпритульних тварин.
Тепер у Вінниці нараховують від 10 до 12 тисяч бродячих собак. І хоча волонтери з притулку «Планета» стерилізують собак і повертають знову на вулиці, їх кількість не зменшується. Ця форма порятунку виявилася неефективною. Впродовж останніх трьох років щороку вони кусали близько 1000 громадян.
Озброївшись досвідом зарубіжних країн вінничани планують виловлювати собак нетравматичними засобами і направляти у притулок, де тварини проходитимуть карантин і санітарну обробку. Там тварин залишатимуть на місяць. Упродовж цього часу для собак шукатимуть господарів – даватимуть оголошення, а також залучатимуть захисників тварин, волонтерів, благодійні організації. Якщо господарів не знайдуть, приватні притулки відмовляться, то тварин присиплятимуть. Але в жодному разі собаки не повинні знову опинятися на вулицях. Такі програми з регулювання чисельності собак діють у багатьох країнах світу і навіть найбільші зоозахисні організації вважають, що приспати тварину більш гуманно, ніж кинути її напризволяще на вулицю та приректи на коротке життя ( 2- 3 роки) і жорстоку смерть.
У США в притулках живуть як виловлені так і «здані» господарями собаки. Їх ніколи не повертають на вулиці. Бажаючі можуть стати господарями вподобаної собаки. Незатребуваних – присипляють.
В Англії вулиці і парки патрулюються співробітниками служби громадського здоров’я. Підібрана з вулиці собака через тиждень стає власністю Королівського товариства захисту тварин. Саме товариство приймає рішення про присипляння чи передачу новому власнику. Годування безпритульних тварин обійдеться годувальнику у 2000 фунтів.
Такий спосіб поводження із бездомними собаками передбачає спільну ( влади і захисників тварин) відповідальність за їх долю.
Одним із основних елементів вирішення проблеми бродячих собак є створення єдиного електронного реєстру собак, до якого вноситимуться домашні собаки. Із биркою-кліпсою з даними про тварину. Це дасть можливість не тільки контролювати власника, коли він викинув собаку на вулицю, але й швидко відшукати загублену тварину. І тут слід добре попрацювати медіа і захисникам тварин з господарями. Адже 60-70 відсотків бродячих собак – це «заслуга» їх колишніх хазяїв. Людина і в цьому разі повинна пам’ятати про такі категорії як совість, гріх і милосердя. Якщо вже взяв тварину – відповідай за неї. В багатьох європейських країнах викидання собак на вулицю прирівнюється до жорстокого поводження і карається. У Німеччині такий господар заплатить 25 тис євро. В багатьох країнах власники собак сплачують податки, які йдуть, зокрема, і на підтримку притулків. У Відні такий податок становить 72 євро на рік.
У нас багато розмов, але мало справ. Вінничани перші зробили дієвий крок.
Данута КОСТУРА
Popularity: 3% [?]
При Советской власти их убивали через 3 дня, сейчас вы собираетесь убивать (да, да – УБИВАТЬ, не нужно лицемерить) через месяц. Именно против этого борются зоозащитники и все цивилизованные страны. Это будет – та же собачья будка. Я понимаю, что сейчас начнутся “вопли Видоплясова” насчёт укусов на улицах, хотя давно уже доказано, что кусают, в основном, как раз домашние собаки. А уличные-очень редко, особенно, если их не трогать. Какой выход? Да, нужно отлавливать, но нужно их отлавливать, стерилизовать,и содержать в приютах до их биологической смерти под контролем тех же зоозащитников, периодически пытаясь их кому-нибудь “пристроить”. Если животное было дворовым или какого-нибудь предприятия, фирмы и т.д. и о них заботились, то после стерилизации – возвращать туда, откуда забрали, также под контролем зоозащитников. И,что главное, создать поощрительную систему для людей, которые заберут животное из приюта с последующим контролем за условиями содержания этих животных. И – помните,что мы идём в цивилизацию, значит нужно вести себя соответствующе.