Данута Костура
Березень завжди в Україні проходив під знаком Тараса Шевченка – вручення державних нагород, урочистості на різних рівнях, публікації . Всі ці заходи призвані нагадати нам про совість, честь, національну гідність українця – чесноти, які вивищувала у своїх творах і у своєму житті ця знакова для нас постать. Постать, яка стала моральним компасом для українців.
Особливо актуальним стає Шевченко у часи непевні, коли йде топтання по національних цінностях, коли переходять межу у своєму неприйнятті всього питомо українського.
Можливо і добре, що теперішня влада ігнорує шевченківські дні. Бо коли у душі не має розуміння всієї величі постаті Тараса Шевченка, то і заходи по вшануванню відповідні. А якщо вже і стається, то, захід знівельовується залакованим надмірним пафосом, який відвертає від істинного Шевченка. Особливо тих, хто прийшов на захід добровільно-примусово.
Вшанування Тараса Шевченка в ірпінському БКЗ пройшло щиро і невимушено. Все було справжнє – принесений з дому вишитий портрет поета, слово про нього учительки Ірпінської школи №12 Людмили Рудик, срібні звуки струн бандури і високо професійне, проникливе виконання творів на його слова подружжям Марії та Йосипа Яницьких, заслужених діячів мистецтва України. Невимовно щиро та злагоджено була виконана учнями київської музичної школи №23 під керівництвом Тетяни Стефанишин і Валентини Гаркуші поетично-пісенна композиція. Це був той випадок, коли ті, хто виступав і глядачі були одним цілим.
Захід відбувся завдяки ініціативі парафії Різдва Пресвятої Богородиці ( УГКЦ) та її настоятеля отця Мирослава.
Данута 
Костура
Popularity: 3% [?]