Мліїв і Симиренки

Данута КОСТУРА

В 10 кілометрах від Городища ( Черкащина) розкинулось село Мліїв – колишня столиця садівництва. Якщо вийти на найвищу точку Мліївщини, захоплює дух від простору, від ланів, садів.

У Млієві є Інститут помології ім. Л. П. Симиренка НААНУ з дендропарком. Зараз інститут переживає важкі часи.

У Млієві народилися Левко та Володимир Симиренки (батько і син) – видатні постаті потужного, патріотичного роду. Це був рід благодійників і меценатів української справи. Родина Симиренків стала основоположником цукрової промисловості, машино та суднобудування, садівництва. Батько сімейства Федір Симиренко заснував фірму «Брати Яхненки і Симиренко», яка у 1834 році побудувала в теперішньому Смілянському районі перший в російській імперії паровий пісково-рафінадний завод (в 1846 – у Млієві).У цих же роках у Млієві був побудований машинобудівний завод, який випускав обладнання для цукроварень та перший металевий пароплав для Дніпра.

Платон Симиренко (син Федора) захоплювався плеканням у своїх садах нових сортів плодових дерев. Для його сина Лева та внука Володимира розведення нових сортів стало сенсом їх життя. Лев Платонович, після повернення до Млієва з 7-річного сибірського заслання за свою участь у русі народників, створив колекційний сад і розсадник – один з найкращих у Європі .

Лев Симиренко був застрелений у своєму будинку у Млієві у 1920 році. Рік перед тим за загадкових обставин загинули двоє його молодших братів – Микола та Олексій.

Старший син Левка Симиренка – Володимир ( 1891 -1938), професор трьох інститутів, виростив розсадники, де було близько 40 тисяч гібридів плодових дерев і ягідних кущів. Ним була створена низка середніх і вищих навчальних закладів, науково-дослідних інститутів садівництва, розроблений повномасштабний план розвитку садівництва у Радянському Союзі. План був схвалений Миколою Вавіловим. Але погляди Володимира Симиренка не сходилися з поглядами «мічурінців». В результаті, після трьох арештів, видатний помолог у 1938 році був розстріляний.

Неподалік інституту знаходиться родинна Свято-Троїцька церква Симиренків, де бувала українська еліта тих часів. Поруч – родинний цвинтар. Радянська влада віддала храм під сільський клуб, де на могилах Симиренків влаштовувались танці.