Данута КОСТУРА

У ворзельському ЦК «Уварівський дім», який колись був школою, пройшов вечір пам’яті, приурочений до 100-ліття від дня народження  вчителя цієї школи Нестора Петровича Потєхи. Вшанувати пам’ять  вчителя  прийшли його учні, колеги.

Близько тридцять класів випустив у широкий світ Нестор Потєха. Учні називали його «Нестором-літописцем» – впродовж багатьох років він збирав матеріали з історії селища. Разом з учнями опитував старожилів, вивчав сімейні архіви, листи, накази, оповіді, щоб згодом написати «Історію селища Ворзель».

Про основні віхи життя Нестора Петровича нагадав присутнім ворзелянин Ігор Гавриленко, який був ініціатором проведення вечора пам’яті.

Народився Нестор Петрович 10 жовтня 1915 року в селі Вороньки,що на Чернігівщині. Закінчив  Ніжинський педагогічний технікум, а згодом – історичний факультет Київського педагогічного інституту. Почав вчителювати у 1935 році у Чернігівській школі.

У 1939 році призвали до лав Червоної армії, воював з червня 1941.  Нагороджений 5-ма бойовими орденами та 5-ма медалями за мужність та героїзм. Бойовий шлях закінчив у Берліні у званні капітана. З 1946 по 1975 рік працював у Ворзельській школі. Помер 11 листопада 1978 року.

«Але Учитель не вмирає, поки живе він у пам’яті своїх учнів! У нашому випадку так воно і є!»,- сказав Ігор Гавриленко.

Своїми спогадами про Нестора Петровича поділилася Ірина Мальцева, заступник директора з виховної роботи ворзельської школи. Прийшовши працювати у школу  на початку 90-х , побачила написаний від руки альбом, який був зроблений під час роботи  Нестора Петровича. Фарба поступово вигорала, тому вирішила набрати текст на друкарській машинці. Племінник, який працював у Києві, допоміг із скануванням книжечки. Було зроблено кілька копій.

Сам же Нестор Потєха запам’ятався їй скромною людиною і надзвичайно цікавим розповідачем.

Завідувач ворзельською селищною бібліотекою Наталія Євтищенко сказала, що навчалася у Нестора Петровича, вчителя, який ніколи не підвищував голос. Вона показала книжечку з фотографіями, реферат, документи,що зберігаються у бібліотеці і які пов’язані з постатю Н. П. Потєхи.

Вадим Кисленко – учень і колега Нестора Петровича. Пам’ятає час, коли він прийшов працювати у школу разом зі своєю дружиною, теж учителькою.

Військовий бойовий офіцер, у військовій формі, але без погонів і орденів. Він ніколи не виставляв їх на показ. Був чорнявим, худеньким, спокійним.

Через 2 роки, ставши у Вадима Антоновича  керівником їх 5-го класу, довів до випуску 1954 року.  Викладав історію і географію, ніколи не розповідав про війну.

«До нас ставився серйозно, без поблажок. У нього всі були рівні. Чесна, порядна людина. Був для нас авторитетом. З часом довелось з ним працювати впродовж 13 років вже як з колегою і керівником. Був фаховим і відповідальним. На жаль, він пішов з життя у 63 роки. Спасибі за гідну працю. Він уже легенда нашого селища», – сказав Вадим Кисленко.

Вчителька української мови Августа Леонтович працювала з Нестором Потєхою з 1954 року. Згадує його як серйозну, вольову і скромну людину, просту у спілкуванні.

Олена Куц, колишня директор Будинку творчості композиторів сказала, що вона була спокійна за доньку, яка навчалася у ворзельській школі. Атмосфера у школі була домашньою і доброзичливою.  Працюючи з документами в Ірпінському архіві,Олена Куц побачила, яким людяним був Нестор Петрович  В архіві  збереглися його заяви, щодо надання допомоги бідним,багатодітним сім’ям.

Виступив  також поет Вадим Шкода.

Своїми спогадами про вчителя поділилися кілька його учениць. Згадували про спільні походи і поїздки, про деякі моменти зі шкільного життя.

Під кінець вечора Ігор Гавриленко вручив присутнім перевиданий за сприяння осередку ГО «Самопоміч-Ворзель» нарис Нестора Потєхи «Історія селища Ворзель».

Вечір пам’яті  пройшов душевно і щиро.

Данута КОСТУРА

Popularity: 4% [?]