газета “Особистий погляд” №9  12 вересня  2012 р

Почавши писати про скандал навколо продажу землі у Будинку творчості композиторів «Ворзель», ми звернулися до одного з головних фігурантів цього скандалу – Ігоря Щербакова. Його регалії дуже серйозні: Голова правління Національної спілки композиторів України, Президент Національної музичної академії, заслужений діяч мистецтв, лауреат національної премії ім. Т. Шевченка… Ігор Щербаков несе левову частку відповідальності за цю ситуацію. І він поділився з нами своїм баченням ситуації.

Ви читали матеріал Данути Костури «Державо! Повернись лицем до культурної спадщини», який наробив багато галасу в Інтернеті. Яка ваша офіційна реакція на нього?

Данута Костура прийшла до нас і запропонувала: а давайте віддамо ваш «Ворзель» державі! Я оторопів. А чому б вам свою квартиру не віддати державі? Людина, яка каже «віддайте державі», не розуміє, що таке сьогодні держава! Не хочу відповідати офіційно – я на сайті imounr.org.ua відповів пані Дануті, там наші композитори теж висловити свою думку – мовляв, так, ми хочемо зберегти «Ворзель». Я дуже поважаю людину, яка щиро прагне щось зберегти, але в мене склалося враження, що хтось її використовує. Можливо, я помиляюся. Але я дуже обережний, коли треба приймати якісь серйозні рішення – саме тому наша організація існує і досі.

Взагалі ця ініціатива дуже гарна, я й сам хотів звернутися до ЗМІ, просто не встиг, бо по всій Україні у нашої спілки багато проблем… Ми дуже вдячні громадськості Ворзеля за те, що вона підняла це питання! Так, Ворзельський дім творчості композиторів – це наша проблема,  але це дійсно культурна цінність, і правильно звертали увагу громадян Ворзеля – там було багато знаменитих наших попередників. Та й сьогодні ж не останні композитори тут працюють! Якось їхав на маршрутці з Ворзеля додому, а поруч дядечко старенький і каже: «Все, композиторів більше немає!» Отака ситуація у Ворзелі складається – мовляв, композитори всі вимерли, і їхній Будинок творчості занепав…

А насправді?

Насправді українська композиторська школа дуже відома у всьому світі! Вікторія Польова, Сильвестров, Станкович, Скорик, Аня Гаврилевська, Вікторія Польова – багато є молодих, по всьому світу вони їздять на різноманітні фестивалі, їх шанують у світі, тільки в нас про них мало знають…

Проти шоу-бізнесу я нічого не маю, він працює, там крутяться величезні гроші, і в усьому світі (крім нашої країни) з цих грошей іде відрахування на високу культуру. Позавчора міністр культури збирав нараду керівників творчих спілок – треба пробити закон, щоб за гастрольну діяльність платили правильні відрахування – просто цього нема! Через касу проходить 100 квитків, а насправді продають 2000. Але в державі нічого не працює: корупція все роз’їдає, і держава якщо і хоче допомогти, то не може. Але у випадку нашого Будинку творчості мусимо шукати вихід усі разом.

Ходять чутки, що новий директор твердо націлений на продаж, відкидаючи інші варіанти розвитку подій…

Директор не має права приймати такі рішення – це власність Спілки композиторів України, тут є господарі – правління будинку творчості і секретаріат. Саме господарі прийняли таке рішення. Ігор Закалюжний зі своїм колективом виживають, як можуть – жодної фінансової підтримки від Спілки за два роки вони не мали (бо ми самі нічого не маємо, чесно кажучи)! Секретаріат Спілки композиторів, враховуючи дуже тяжкий стан нашого будинку творчості, велику його заборгованість за електроенергію і те, що треба зробити капітальний ремонт, щоб хоч якось вивести цей заклад на самоокупність, у квітні цього року прийняв рішення виставити на продаж 0,8 га та 1 га. Ми не маємо права продавати землю, ми продаємо тільки будинки – йдеться про дві дачі, майже повністю зруйновані. Все це обговорювалося відкрито…( на фото: цей будинок БТК виставив на продаж і вважає його “зруйнованим”. На другому фото : всередині “будинку на продаж”)

На жаль, за літо не з’явилося жодної цікавої для нас пропозиції. Ясно, що стільки дач нам зараз не потрібно – потрібно створити більш комфортні умови для композиторів і гостей, бо останній ремонт робився там у 80-х роках. А потім навіть розетки та крани не замінювалися, так що можете зрозуміти, що ті радянські «зручності» вже нікого не задовольняють, а електроенергії вони споживають багато. Ми зараз думаємо зачинитися на зиму, щоб хоч якось зекономити.

Який є вихід, крім продажу?

По-перше, зараз держава нібито трошечки повертається обличчям до творчих спілок. З місяця на місяць переноситься наша зустріч із Президентом – сподіваюся, вона все ж відбудеться, ми підготували низку документів… Ми зустрічалися з Олександром Поповим стосовно приміщень, зараз з міністром культури ведемо діалог про те, щоб якось підняти фінансування галузі взагалі… Адже академічна музика не підтримується, немає гонорарів композиторам. Так, ми робимо 2-3 фестивалі на рік, на які міністерство культури дає кошти, ми славимося своїми фестивалями. А на цих фестивалях ми спілкуємося із зарубіжними колегами – у тій же Прибалтиці , Польщі чи в Чехії вони мають свої будинки творчості та фінансову підтримку держави…

Нещодавно до нас звернувся заступник голови комісії соціально-економічного розвитку облради Леонід Танцюра і запропонував допомогу, як депутат. Чесно кажучи, вперше бачу, що людина приходить і каже: «Я дізнався про вашу проблему і хочу вам допомогти! Просто так!». Багато депутатів приходить, але вони пропіаряться на тлі філармонії – і цим усе закінчується. А проблеми спілки їх не хвилюють. Всі чомусь думають: допомога – це гроші. Так, гроші потрібні, але є багато інших моментів, які можна вирішити на законодавчому рівні чи на рівні місцевої влади.

Що ж, хочеться вірити, що держава таки повернеться лицем до культурної спадщини. Наша газета продовжуватиме стежити за тим, як розгортатимуться події навколо Будинку творчості композиторів “Ворзель” і інформуватиме читачів.

Popularity: 6% [?]