Тетяна Ледньова.
Я хочу, щоб у моєму рідному місті Ірпені був оперний театр! 
Я знаю, що з мене будуть сміятися, глузувати, вважати мене не сповна разуму, обзивати “душевнобольною”.    Так, в мене болить душа. Бо мої близькі ірпінчани і бучанці вважають мудрим мером того, хто краде, але ж не все собі бере!   А  з мене вимагають дякувати за вкручену лампочку на стовпі і за латку на асфальті!    
А я хочу, щоб у моєму рідному місті  був оперний театр!     Чи це нормально? У  нас -патологія! В Німеччині – нормально.  Нормально, що  мешканці населеного пункту  такого розміру, як наше місто, мають оперний театр.
Ще до цього: драматичниі, музичниі, дитячі, лялькові. Навіть тут, поруч, у братів-слов’ян поляків, словаків у кожному кварталі є книгарні заповнені книжками з усяких наук і питань, є виставкові галереї з усяких мистецтв, багато ресторанів, ресторанчиків, концертних площадок у парках і просто біля скверів. у них є потреба в культурі.
А ми? – свої природні фізіологічні потреби, вибачте, справляємо в кущах у центрі міста біля центру Європи! Ми не маємо туалету!       А я ще хочу, щоб у моєму рідному місті був оперний театр!

Я  маю право на культуру!       

Я хочу мати можливість, наприклад, піти з онуками на п’єсу О. Столярова “Дике каченя”. Я хочу, щоб моя мама, Марія Кирилівна разом з подружкою Марією Іванівною, які чесно пропрацювали все життя, мали можливість після концерту класичної музики відпочити в тихому затишному кафе, поласувати тістечками. Я, жінка, хочу мати право стати на підбори і йти куди хочу, бо нормально, що у місті є тротуар.

Чи я того не достойна?       

Так! Я хочу, щоб у місті були театри, бо я не хочу щоб були   пітекантропи. Я потребую культури. Бо культура – не тільки пісні й танці, не тільки література і мистецтво. Це набагато ширше й ближче. У поняття культури входить чистота у під’їздах, доглянутість газонів,  а  також привітність людей, доброзичливість сусідів, уважність лікарів, терпіння чиновників, чемність міліціонерів…

У суспільстві де високий рівень внутрішньої культури – низький рівень  агресивності.      Обов’язкові внески в культуру (на загальнолюдському рівні, національному, місцевому) – внески в майбутнє. Це має стратегічне значення. Якщо розвинені технології потрапляють до рук пітекантропів – не минути техногенної катастрофи!     Невже ніхто не бачить, що у нас у місті культурна катастрофа?!.. 

Я йду виборювати право на культурне життя в культурному місті.  

Право на культуру –  право на гідність.  

Народ який не має  гідності обирає до владу негідників.

Popularity: 4% [?]