Данута Костура
22 листопада в Будинку Вчителя відбувся вечір, присвячений Дню Свободи. Серед присутніх переважала молодь. В основному – представники громадських молодіжних організацій – «Простір свободи», «Відсіч», «Не будь байдужим». Добровольці, небайдужі, не розчаровані, а повні сил і наснаги робити свою державу кращою. І роблять. Достукуються до національної свідомості молоді через пісню ( висаджуючись у центрі чи сході України потужними десантами музичних україномовних груп : «Мандри», «Тартак», «Гайдамаки», «С.К.А.Й.», « Роллік’ с», всього з десяток), через письменницьке слово (Сергій Жадан, Тарас Прохасько). Закликають вживати українську мову на роботі, перевіряють школи на предмет вживання української мови,слідкують за рекламою тощо. Побачивши порушення – пишуть у відповідні органи. Про що повідомляють на своїх сайтах. А в особливо тривожних питаннях гуртуються і вже разом працюють на результат. Як приклад – спротив законопроекту «Про мови».
На вечорі ця небайдужа молодь мала змогу через своїх представників представити себе ширшому загалу. І запевнити присутніх у своїй вірності ідеї Свободи, яку пронесла з Майдану.
Проникливо, на високій ноті виконали свої пісні сестри Тельнюк, Марія Бурмака. Пісню «Ми йдемо» Марія вирішила не співати, бо не бачить, на сьогодні, наповнення слова «ми». На щастя, перед присутніми у залі молодими людьми таке питання не стояло.
Володимир В’ятрович, Олесь Доній говорили про цінності Майдану, Євген Сверстюк про свободу як леймотив нашої історії і про мужність в поразці, провівши аналогію зі змістом вірша Р. Кіплінга “Якщо”.
Виступали і польові командири. Щоб бути, очевидно, «в образі», не скинули, навіть, на сцені теплі куртки. Тарас Стецьків поділився спогадами про початок Майдану, а один з організаторів теперішніх мітингів ( який, за його словами уже п’ятий день не може добратися додому) Михайло Свистович говорив про загально-мережевий громадянський рух без партійних кольорів.
Багато хто з учасників вечора прийшли у Будинок Учителя з Майдану Незалежності, де вже зранку вирував мітинг. Автор прийшла на майдан після 16 години. І почула , як з вуст виступаючих лунала брутальна лайка. А десь через годину, почались заклики гуртуватися біля партійних прапорів однієї із сил, якій так хочеться очолити цей рух спротиву. Забуваючи, що Жанна д’Арк українського розливу вже була шість років тому, а повторення буде чистісіньким фарсом. Та й народ вже не сприймає старих поводирів. Розговорилася з людьми, які приїхали з Тернополя. Які там поводирі! Не хочуть ні під кого підлаштовуватись. Для поїздки в Київ збирали кошти всім ринком, де працюють. Одна з найбільших їх тривог –збільшення прав, наданих податковій. Готові платити уп’ятеро більше, аби убезпечити себе від її перевірок. Знають ціну податковій. Знають ціну її перевіркам.
Як бачимо, Майдан не пройшов безслідно. Залишив у душах людей почуття власної гідності. Яка попереджає владу, щоб рахувалася з народом і не переходила межі.
Данута Костура
no images were found
Popularity: 1% [?]