Данута КОСТУРА
28 січня в Ірпінській міській бібліотеці проходив захід «Крути… перемога українського духу». Із трьох ірпінських шкіл зібралися учні (в основному дев’ятикласники), щоб віддати шану своїм ровесникам, які полягли майже сто років тому за свою землю, за Україну. Учні серйозно і зосереджено слухали Світлану Рябчук (ведучу заходу) про Героїв Крут. ЇЇ розповідь доповнив фільм про бій під Крутами. Актори театру-студії «Браво» відтворили сценку проводу гімназистів на війну. Чоловічий ансамбль «Хортиця» виконав стрілецькі пісні. Виступили ансамбль бандуристів місцевої музичної школи, під гітару виконав пісню Святослава Вакарчука Саша Коновалов, танцювальний ансамбль «Фаворит» показав хореографічну композицію. Захід організований відділом культури і туризму Ірпінської міськради разом із міською бібліотекою.
Про Героїв Крут в Україні заговорили після проголошення Незалежності. Тоді багато хто вперше почув про студентів та гімназистів, які разом із юнкерами 1-ї Української юнацької військової школи ім. Б. Хмельницького зупинили на два дні наступ більшовицького війська під Крутами, за 120 км від Києва. Це дало змогу керівництву Української Народної Республіки укласти в Бресті договір із Німеччиною та її союзниками. Документ означав і міжнародне визнання УНР.
Військовий вишкіл студентської сотні тривав біля п’яти днів. 29 січня 1918 року 118 студентів, 250 юнкерів, 60 офіцерів і добровольців із місцевих козаків прийняли бій із близько 5-титисячним військом полковника Муравйова, який уславився надзвичайною жорстокістю (під його командою більшовики, захопивши Київ, потопили у крові киян, при найменшій підозрі їх у патріотизмі).
Коли у захисників закінчилися набої, пролунав наказ відступати. У сутінках студентська чота (взвод) заблукала і потрапила до рук червоноармійців, які після немислимих знущань, розстріляли юнаків. Місцеві мешканці поховали 27 хлопців в одній могилі.
Після звільнення території України від більшовиків 19 березня відбулося перепоховання полеглих під Крутами на Аскольдовій могилі. Багатотисячна колона киян супроводжувала домовини. Дорогою процесія зробила зупинку біля будинку Центральної Ради (нині – Будинок учителя). Михайло Грушевський виголосив поминальне слово.
У 1934 р. кладовище на Аскольдовій могилі зрівняли з землею і зробили на цьому місці парк. На початку нашої Незалежності могила крутян була відновлена. Поставили хрест, пам’ятний знак, які досі методично піддаються вандалізму.
Були встановлені прізвища 21 загиблого. На могилі щорічно відправляються панахиди.
На одній із перших панахид побачила чоловіка, який стояв із портретом хлопця. Чоловік розповів, що це – один із похованих гімназистів, родом із Галичини (не пригадую прізвища). Предки цього чоловіка впродовж років, виїжджаючи у Карпати на відпочинок, проживали в домі цього юнака. Згодом юнак, навчаючись у Київській гімназії, мешкав у домі цих родичів. Майбутня бабуся мого співбесідника була ровесницею гімназиста.
Пройшло майже сто років із часу загибелі Героїв Крут. Україна, за незалежність якої вони віддали свої молоді життя, переживає зараз один із найдраматичніших часів своєї новітньої історії. Як і століття тому, Російська імперія не може змиритися, що Україна хоче бути незалежною. І продовжує вбивати її найкращих синів, забуваючи про незнищенність українського духу, і про Біблійне: «Хто до нас із мечем прийде, той від меча і загине».
Зосередженість, серйозність молоді, яка взяла участь у заході, хай буде пересторогою ворогам України.
Данута КОСТУРА
no images were found
Popularity: 1% [?]