Апеляційний суд прийняв рішення проти громади Ворзеля

Юрій ДЕМЧУК

Апеляційний суд розглянув скаргу на рішення Ірпінського міського суду. Мешканці селища 6 грудня оскаржували рішення Ворзельської ради про приєднання селища до Бучанської об’єднаної територіальної громади (ОТГ).

Це було друге засідання після перерви, яку було оголошено суддями за тиждень до цього.

Якщо коротко, то Апеляційний суд нам відмовив. Цим рішенням судді продовжили ганебну практику свідомо ігнорувати наші обґрунтовані доводи і прагнення добитися у цій справі справедливості та довести, що громада має право самостійно обирати вектор свого розвитку та впливати на своє майбутнє.

Питання скоріше стояло не в тому, варто чи не варто об’єднуватися з Бучею, громаду більше обурило те, яким нахабним чином мер Бучі Анатолій Федорук вирішив питання об’єднання за всю громаду Ворзеля.

Історія цього штучного приєднання, а точніше, я б сказав, рейдерського захоплення Ворзеля, почалася ще весною 2015 року. Саме тоді Федорук вирішив сколотити собі “об’єднану громаду”. От лише до думки громадян прислухатися не збирався. Свого князівства певно стало малувато, тому “мер Бучанського парку” так розійшовся, що мало до Київського моря не добрався. До складу ОТГ врешті намагаються затягнути такі досить віддалені від Бучі села як Тарасівщина та Синяк.

Але “об’єднану громаду” так незграбно та поспіхом “ліпили” та об’єднували, що вже з самого початку процесу натворили безліч помилок і порушень законів та лиш обурили громадськість Ворзеля та довели до конфронтації. Більш детально про це в матеріалі  про те, чому об’єднання Ворзеля з Бучею незаконне.

Після такого свавілля та подальшого швидкого розкручування ситуації місцевою владою на чолі з головою Ворзельської селищної ради, якою стала рідна сестра Бучанського мера Лариса Федорук, було вирішено позиватися до суду.

В Ірпінському суді справа розглядалася 8 місяців. Ворзельська селищна рада свідомо справу затягувала: міняла представників (в загальному у представництві ВСР у суді взяло участь 7 чоловік), не надавала належним чином завірені документи, або просто ніхто не з’являвся. Справа непристойно затягнулася. Справа зрушилася з місця тільки коли на порятунок Ворзельській раді в якості представника третьої сторони по справі приєднався юрист Бучанської міської ради – Тарас Шаправський. Саме він почав активно маніпулювати фактами, висловлювати різноманітні умовні припущення, зводити всі аргументи до того, що мовляв законодавство не досконале, що ніяких особливих порушень не було, що своїм висновком Київська обласна адміністрація підтвердила законність процесу і т.п.

Врешті суддя Ірпінського суду Оксана Пархоменко використала частину цих “відмазок” і видала своє рішення, котрим стала на бік Федорука. Рішення було “кругом та навколо”, у тексті практично були проігноровані мало не всі наші ключові, чіткі та обґрунтовані аргументи, або подавалися частково та невірно. Можна сказати, що суддя просто “пройшла повз” справи. Складно дати оцінку такому її вчинку. Але переконаний, що це відбулося не з проста. Мабуть, її або “попросили”, або “наказали”, або якось “зацікавили”, або вона просто злякалася брати на себе відповідальність щоб не зіпсувати плани Федоруку. До речі, ця ж суддя Оксана Пархоменко приймала рішення щодо приєднання Коцюбинського до Ірпеня, котре згодом було відмінене в апеляції.

Були сподівання, що Апеляційний суд розбереться та об’єктивно оцінить таке відверто заангажоване рішення Ірпінського суду. Але не так сталося, як гадалося.

Перше засідання в апеляції було назначене на 29 листопада. З чималим запізненням, але воно таки почалося вже під кінець робочого дня. Колегія суддів у складі головуючого судді Василенка (е-декларація), Кузьменка (е-декларація) та Шурко (е-декларація) в цей день проявила неабиякий інтерес до справи. Насправді, починалося все досить сумбурно. Відчувалося, що судді не в курсі деталей справи, оскаржуване рішення детально не вивчали, особливого інтересу не проявляли. Але досить розлогі виступи та пояснення сторін явно пожвавили розгляд справи. Судді досить уважно слухали, ставили питання, уточнювали інформацію (за виключенням судді Шурко, який весь час був зайнятий читанням з ноутбука). Врешті, мабуть, зрозуміли, що справа непроста та резонансна, тому після всіх пояснень сторін оголосили перерву.

Були сподівання, що після прослуховування детальних пояснень та після додаткового вивчення матеріалів справи, судді все ж таки побачать, зрозуміють і оцінять те, м’яко кажучи, непрофесійне та заангажоване рішення судді Ірпінського суду Пархоменко. Але оцінювали вони вже певно щось інше.

Друге засідання Апеляції в загальній сумі склало трохи більше 15 хв. Цього разу головуючий суддя Василенко вів себе досить строго та навіть дещо зверхньо. Підганяв виступаючих, перебивав (особливо зі сторони позивачів – громади), під час виступів відволікався і перешіптувався з колегою. Після коротких виступів сторін суд “видалився до нарадчої кімнати” і після 5-10 хвилин цієї наради проголосив рішення не на нашу користь. Цим судді остаточно видалили сподівання на свою об’єктивність, неупередженість і непідкупність.

Судді “спалилися” на одній дрібній деталі – у них якимось дивним чином з’явився буклет про Бучанську ОТГ, котрий Анатолій Федорук роздавав на комісії облради 31 серпня 2016 року (детальніше за цим посиланням і за цим посиланням).

Цього буклету в матеріалах справи не було, він не долучався при розгляді справи в Ірпінському міському суді. Аж тут він дивним чином уже в руках судді при розгляді апеляції!!!

Очевидно, що суддям “занесли”. І буклет і все інше. Можливо, це “інше” і завернули в буклет. Тому була така різка поведінка і таке ставлення суддів як до позивачів, так і до справи в цілому.

Натомість пані Людмила Риженко (колишня юристка Ворзельської ради, а нині її секретарка) виступала досить легко і піднесено (до них суддя був більш прихильний і навіть жартував), а під час виступів своїх колег задоволено і відкрито посміхалася. Можливо, знала наперед про заготовлене рішення.

Після проголошення рішення та в коридорі суду група підтримки Бучанської ОТГ в особі Лариси Федорук та депутатів Ворзельської ради дуже раділи. Вони успішно виконали свою місію – злили Ворзель Федоруку. Принаймні поки що це так.

Серед присутніх на стороні відповідача були: Лариса Федорук, Людмила Риженко (в якості представника), Алевтина Ковальчук, Максим Толстенко, Олексій Бабієнко (з дружиною), Віктор Малиновський, Валентина Хрокало, Алла Багірова (журналістка “Бучанських новин”) та Іван Лисенко (федоруківський посіпака, “кореспондент”).

Тож, любі мої байдужі ворзельці, готуймося! Скоро почнеться  ̶р̶о̶з̶б̶у̶д̶о̶в̶а̶  забудова Ворзеля за прикладом Бучі. Будуть вам на місці рекреаційних зелених зон і ЖК і Квартали по самі “перлини”! Ну, а замість садочків, шкіл, лікарні, чистої води, каналізації та доріг – у нас є парк з яскравими ліхтарями!

Втім, боротьба продовжується! Громада Ворзеля подала касаційну скаргу.

Демчук Юрій, ГО “Народна рада Ворзеля”

http://kotsubynske.com.ua/2016/12/12/apelyatsijnyj-sud-pryjnyav-rishennya-proty-hromady-vorzelya/

Popularity: 2% [?]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code