Анастасія ПОПСУЙ
http://buchayebucha.net/news/susidy/397-zombi-ta-j-godi.html
«Мы побуждаем наших людей активно принимать участие в политической жизни страны.
Как церковь мы не участвуем, потому что этого делать нельзя.
Но граждане могут участвовать в политической жизни»
Сандей Аделаджа
http://www.adelaja.com.
Ті, хто в дитинстві дивився фільми про зомбі, певно, зараз їх вже не бояться, але стає моторошно, коли зустрічаєш подібних персонажей в реальному житті і не можеш повірити очам своїм, що таке можливе не в кіно. Такі неймовірні враження навіює візит на засідання так званої “ГРОМАДСЬКОЇ РАДИ ПРИ ІРПІНСЬКОМУ ВИКОНКОМІ”, куди я завітала у якості пересічного мешканця рідного міста, щоб переконатись у ефективній роботі новоствореного органу місцевого самоврядування.
Хотілося б з гумором (бо тут або плакати, або сміятися) поділитися враженнями від того, що я побачила на першому засіданні захопленої адептами Сандея Аделаджі Громадської ради, нещодавно легалізованої Ірпінським міськвиконкомом. Правда, Скаржинський В.Д. на загал обіцяв не приймати рішення щодо громадської ради, поки не вирішиться справа у суді, проте – в котрий раз свого слова не дотримав. Нагадаю, що представники альтернативної громадської ради, що утворилась із представників місцевих ГО, подали в суд на незаконне Розпорядження міського голови про формування Ініціативної групи зі створення Громадської ради на розсуд мера. Судовий процес і досі триває, і наступне засідання відбудеться 1 липня о 10:00, куди запрошуються усі бажаючі та небайдужі до формування громадянського суспільства в Україні.
Тепер, власне, про засідання! Уявіть в залі більше 20 осіб зі скляними очима, відсутністю громадської думки, власної позиції та будь-яких емоцій на обличчі. Тільки рука із зеленим клаптиком паперу, що рівненько піднімається коли треба, і опускається. Одностайно, без пропозицій, без заперечень і уточнень. Прийдіть подивіться і зрозумієте, що цей тип «одностайності» чи «одностадності» лякає до глибини душі кожну нормальну людину. Я не кажу, що суперечки, порушення дисципліни, сварки – це добре. Але коли в залі 25 осіб, а за статистикою громадянського суспільства ЄС на кожні 7 осіб має бути як мінімум 2 різні думки, то видається дивним, коли лунає лише ОДНА пропозиція і всі 25 голосують одностайно і без запитань…
ПРИКЛАД. Обирали голову. Петро Глієвий запропонував Бенківського О.Б. (голову колишнього складу ГР). Основним критерієм для Петра була промова Бенківського під час «захоплення» ГР адептами Сандея Аделаджі. Цей “змістовний звіт” голови ГР за 2 роки роботи (його розшифровку з диктофону) викладаю нижче на розсуд читача. І байдуже, що сам Петро скрізь розказує, що колишня ГР ніколи не працювала і нічого доброго не зробила для міста. Зомбівське голосування – ОДНОСТАЙНО: скляні очі, мовчання, зелений папірець…
Ну буває – подумала я. Тут все зрозуміло. Але така процедура «демократії» продовжувалась!
Обирали секретаря. Петро Глієвий знову встає (може його хтось там смикає за мотузочки?) і пропонує кандидатуру Олександра Коваленка (що теж не дивує). Аргумент – «мені сподобалось, як він вів до цього». Інших пропозицій нема. Моторошна мовчазна одностайність – скляні очі, зелений папірець…
Обирали заступників. Одразу три кандидатури із зали (одна із яких угадайте від кого? Так! Знову від Петра!). Висували – Марченко О.І., Кульчицьку Ю.А., Романенко Ю.В. «Склянооким» запропонували голосувати одним підняттям зеленого папірця одразу ЗА ВСІХ ТРЬОХ! Коли ми (здорові) запитали, за якими ж напрямками та з якими функціями мають працювати ці заступники? Чи ви враховуєте, що не посаду під людину, а людину під посаду та обов’язки кваліфікаційно потрібно підбирати? Одна із зомбі прокинулась, повернулась і сказала «не заважайте нам працювати». І знову ОДНОСТАЙНО підтримали ОДНИМ ПАКЕТОМ УСІХ! Не демократія, а мрія!
У нас, 4-х незалежних спостерігачів в цей момент виникло логічне питання: звідки ви взялись і навіщо захопили Громадську раду? Але від побаченого нудило, тому ми просто встали і вийшли.
Я дуже сподіваюсь, що моя творчість не сильно налякає читача, але перевірити і подивитися на цей “триллер” зможе кожен, хто хоче відчути такі ж симптоми, варто лише прийти на засідання «ГР при виконкомі».
І на завершення хотілось би згадати, що коли у день виборів 22 березня 2013 адептами Сандея Аделаджі захоплювалася Громадська рада, то «скляноокі» включили у свої ряди 8 представників «здорових» без їх згоди, які на той час вже пішли із зали проводити легітимне голосування у сусідній кімнаті. Оскільки Ірпінський виконком обрав і уже затвердив склад представників захопленої Громадської ради, то цим 8 залишається лише надати заяви на вихід із цього неприродного утворення. Аби залишитися здоровими.
На відміну від неживої «ГР при виконкомі», альтернативна Громадська рада працює, ведуться жваві дискусії, консультації, зустрічі, реалізуються проекти. Бо в ГРОМАДСЬКІЙ РАДІ ПРИРПІНННЯ (не плутати з ГР при виконавчому комітеті) – організації не для галочки, а для роботи. Тому запрошуємо усіх долучатися, у кого є думка, позиція, пропозиція, бажання змінювати життя в Приірпінні на краще спільними зусиллями та очі, повні життя, завзяття і натхнення.
Дослівна промова Бенківського О.Б. 22 березня 2013, яку дехто вважає звітом голови ГР:
«Я не можу сказати, що в чомусь вони праві, а в чомусь ні. Найкраще в людині це витримка. А в них витримки немає, це перше.
Коли Кривая Олена була переді мною, я тоді не пішов на голову Громадської ради, хоча колектив був хороший. Всі ті, які багато кричать, за мої два роки роботи в Громадській раді, вони просто кричать і нічого не роблять. І правильно хтось сказав, що не повинно бути ніякої політики. Але чомусь всі біжать за політиками.
Я бачу людей за їхніми справами. Бо як ми можемо оцінити людину, тільки за його вчинками. А хороших вчинків було мало. Ті люди, які дають гроші, вони вирішують у цьому місті все. Ми всі прекрасно це розуміємо. Тому ніколи в мені не буде правди, бо в мене немає грошей, як і всіх.
Мене засуджували, що я бандит. І це правда, я бандит. У своєму життю, я вкрав велосипед, коли мені було 12 років, і електрогітару у 16 років. Суспільство не росте, воно гине, вмирає, воно їсть себе, воно пробує щось змінити, а змінити себе не може і пробує когось змінити. І це найбільша біда.
Витримка є у мене сильна. І колектив у мене за справедливість. Вони намагались допомагати всім людям, не тільки бідним, а і багатим. Ми допомогли першій школі, якій подарували апаратури на 4 тисячі гривень.
Громадська рада була слабкою. Вона намагалась щось змінити, але за всю історію Громадської ради ніхто не цікавився нею. Всі розуміють просту річ, що скоро політикам не будуть вірити, а у Громадську раду сьогодні повірили всі.
Ми боремося за правду по всій Україні. В першу чергу, потрібно собі не зраджувати і мати честь.
Сьогодні радників на кожному кроці, які радять як буде краще. Але я знаю як буде краще. І я знаю багатьох людей, яким я буду вірити. Якщо я залишусь, я буду і далі доводити своє.
Де родились, там і робіть історію, бо не буде в нас ніколи держави! І йдіть у владу. Нас не допускають до влади, бо багато людей хочуть грошей, це всі розуміють.
Я не хочу бути головою, але я буду, тому, що я ще не вмер і в мене ще є сили. Громадяни не будуть любити людину, в якої нема душі. А кому потрібна людина без душі, коли з папірця відчитуються. Громадські слухання повинні бути відкритими. Якщо ми ось так будемо збиратися у залах і вислуховувати себе, не втрачати можливість плювати на депутатів – це буде держава.
Так як я відчитався, я складаю свої вповноваження як голова перед вами і пропоную перейти до обрання нового складу Громадської ради».
Як кажуть: коментарі зайві…
Анастасія ПОПСУЙ,
директор Фонду громади Приірпіння
Popularity: 4% [?]