Данута Костура
У травні Україна вшановує жертв комуністичних репресій. Голодомору, який винищив мільйони селян, виявилося замало. Ще залишалася інтелігенція.
У ворзельському ЦК «Уварівський дім» відбулися наукові читання – «Діячі «розстріляного відродження» та дисидентського руху 60-х років 20 ст. і Київщина». І хоча на захід не прийшла частина іменитих доповідачів, він пройшов насичено, у щирій атмосфері.
Ініціатор цих читань співробітник Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Юрій Мельничук коротко охарактеризував час Великого терору. Олександр Соколенко, зберігач фондів, керівник Ворзельського музею історії та культури «Уварівський дім» розказав про репресованих, які мали і мають стосунок до Ворзеля та Ірпеня. Про вісьмох з них видано збірник «Нескорені духом»( Мельничук Ю. Л., Соколенко О. Г.) Це Валер’ян Підмогильний, Євген Плужник, Гелій Снєгірьов, Григорій Кочур, Дмитро Паламарчук та Данило Кулиняк ( проживає в Ірпені) і Михтодь Волинець ( проживає у Ворзелі). У Ворзелі проживають родини Білостоцьких та Горбатюків , члени яких були у свій час репресовані.
Голова селища Олександр Венгрик привітав присутніх з початком наукових читань, розказав про акції, які проводяться теперішньою владою, вибачився за оглушливий музичний супровід, який супроводжував читання. На літньому майданчику біля музею проходила чергова акція влади – ярмарок.
Ігор Найда – голова СОГ «Демократична Київщина», канд. мед. наук, торкнувся постаті Гелія Снєгірьова, закликав підтримувати ідею формування у суспільстві позитивізму. Для цього вкрай важливим, на його думку, є процес вичавлювання рабської психології , торжества фактів над домислами і викривленою інформацією. Він один із тих небагатьох благодійників, хто фінансово долучаючись до проектів суспільного напрямку, не залишають патріотичний. Серед таких проектів і допомога у виданні збірника «Нескорені духом», проведення зустрічей з молоддю у рамках «Школи патріотизму».
Тема виступу провідного наукового співробітника Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України ім. Кураса , кандидата істор. наук Олександра Заремби «Великий терор 1937 р. в оцінках сучасних істориків Польщі і Японії. До проблеми міфологізації політичної свідомості». У цих роках владою культивувався міф , у якому Японія та Польща були головними постачальниками шпигунів . До яких вершин абсурду дійшли тоді «батьки» цих міфів, можна судити з таких цифр: із майже 102 тис заарештованих, більше 50 тис були «японськими шпигунами». Терор викосив усе найкраще, що тоді було. Деякі, «невикошені» – пристосувалися. Це пристосуванство процвітає понині. На днях відбувся політологічний конгрес. Його учасники, у своїй більшості ,люди, які мімікрують разом з владою, яка приходить на зміну одна одній. Їх стихія – апаратні ігри, в основі яких – кар’єрне виживання. Про бажання творити, вносити свіжий струмінь у суспільство говорити не доводиться.
Олександр Федоренко , історик, дослідник геополітичної тематики наголосив на знищенні більшовицьким режимом українського світу цінностей. Україна використовувалася режимом, як плацдарм, на якому утверджувалася імперська держава. Доповідач нагадав про урочище Сандармох , у якому за 5 днів капітан Матвєєв застрелив 1111 чоловік. Ці та інші факти потребують подальшого вивчення і осмислення.
Голова Спілки української молоді Олександр Задорожний розказав про Бориса Матушевського та Миколу Павлушкова, небіжа Сергія Єфремова, членів СУМу, які були розстріляні в урочищі Сандармох.
Викладач Вищої духовної семінарії римо-католицької церкви, що у Ворзелі, о. Руслан подякував організаторам цих слухань. Він нагадав присутнім про біль, який буває різним – спасенним чи отруйним і побажав, щоб спасенний біль був нашою силою. Його доповнив семінарист Максим. Він торкнувся історії римо-католицької церкви на теренах України, наголосив, що у 20-х роках римо-католицька церква ще була присутня, але вже до 1937 р. не було ні одного практикуючого священика. Тиск на церкву продовжувався до кінця 90-х років.
Тарас Пшеничний – м. н. с. історичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка, канд. історичних наук, підкреслив важливість заходу, який заставляє думати, йти вперед. Топтання на місці – шлях назад. Він говорив про греко-католицьку церкву в історії Київщини (1914 –19 46 роки), наголосив на взаємопов’язаності греко-католицької церкви з православною, зокрема, на рівні їх вищих духівників.
Тарас Мамчур – розповів про свого діда Степана Мамчура ( 1916 – 1977). На момент засудження у 1957 р. проживав в Ірпені. За приналежність до ОУН отримав 25 років ув’язнення. У тюрмі на той час відбував свій 19-літній термін Глава греко-католицької церкви Йосип Сліпий, який висвятив Степана Мамчура на отця-диякона. Згодом, коли тюрму поповнила когорта шістдесятників, зокрема, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Валерій Марченко , Микола Горбаль Степан Мамчур став для них своєрідним табірним духівником. Про його доброту, людяність серед засуджених ходили легенди. «Чоловік, який світив іншим» – так про нього сказав Є. Сверстюк. Коли Степана Мамчура не стало, сумувала вся тюрма. У 2000р. прах Степана Мамчура було перепоховано в Ірпені.
Своїми спогадами про Дмитра та Юрія Бедзиків поділилася Людмила – Суханюк Бедзик , мешканка Ворзеля, військовий журналіст. Її тесть, який проживав у часи Великого терору в харківському письменницькому домі, згадував як спустошувалися арештами квартири. Саме завдяки його порадам залишилася на волі Валентина Чистякова. У 1948 р. був звинувачений в націоналізмі Юрій Бедзик. І тільки завдяки заступництву 5-х відомих фронтовиків, не був заарештований.
Були інші, незаплановані програмою виступи , цікаві і щирі.
На жаль, дехто так і досі залишається в путах облудної партійної риторики 70-х. Але таких людей стає менше – йде непросте переосмислення. І читання, які пройшли у Ворзелі, стануть, безперечно, хай невеличким, та все ж чинником до зустрічі з правдою. А ті, хто про цю правду знає вже давно, згадали у такий спосіб людей, у яких комуністичний молох забрав чи покалічив найдорожче – життя.
Данута Костура
no images were found
Popularity: 3% [?]