Свято поезії у Ворзелі

Інформаційна служба ІМО УНР
Я живу між видихом і вдихом,
Там, де груди терпнуть від краси,
Де настільки урочисто тихо,
Що шепочеш: «Господи єси!…»

“Між видихом і вдихом” – так назвала свою третю збірку поезій Юлія  Бережко-Камінська, авторський вечір якої відбувся 23 жовтня 2010 р.  в ЦК «Уваровський дім». До збірки увійшли твори, написані Юлією протягом останнього року, причому  видання представляє її і як художника – книга вперше оформлена авторською графікою. Квіти і  щирі поздоровлення авторка отримала від Ворзельского селищного голови Сергія Кухарського, громадських діячів і друзів Приірпіння.  Вокальний ансамбль «Яcени» та співачка  із Києва Cоломія, Олександр Редич із Ірпеня виконали пісні на слова Юлії. Зокрема аудиторією із захватом був прийнятий чудовий твір, музику до якого написав знаменитий український композитор Ігор Поклад, і який може стати гімном селища Ворзель.  Дружня, щира  атмосфера, що панувала цього вечора в Уварівському домі, надовго залишиться у пам’ яті  його гостей.

Побажаємо  Юлії нових творчих злетів, нових творів,   вдячних  гостей Уваровського дому і  її  музично-поетичних вечорів. 

 
 

 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Popularity: 5% [?]

8 коментарів до "Свято поезії у Ворзелі"

  1. Бердяев, Николай
    «Фанатизм есть умопомешательство, порожденное неспособностью вместить полноту истины».

    Цветаева, Марина
    «Вплотную любви в пять секунд узнаешь человека, он явен и — слишком явен! Здесь я предпочитаю ложь. Я не хочу, чтобы душа, которой я любовалась, которую чтила, вдруг исчезала в птичьем щебете младенца, в кошачьей зевоте тигра, я не хочу такого самозабвения, вместе с собой забывающего и меня».

    • Только жалкое и примитивное существо, как автор верхнего коментария, может так ненавидеть то, что сам никогда не создаст … Жаль Цветаеву…

  2. Сильные стихи, прекрасно прочитанные, хорошая музыка, удивительная атмосфера Уваровского дома, в котором исчезает граница между сценой и залом… Какое отношение ко всему этому имеют цитаты, приведенные человеком, спрятавшимся за псевдонимом и спинами Бердяева и Цветаевой, мне не понятно.
    Я, не соря цитатами, могу сказать одно: я и мои друзья благодарны Юлии за замечательный вечер. Представляю, сколько усилий было потрачено для того, чтобы его участники (именно участники, а не зрители) не хотели расходиться, несмотря на поздний час.
    Юлия, спасибо!

  3. В лігвищі,
    В кублі гадовім,
    Там,
    Де не бачить зрячий, –
    Сонце ясне вигадую, –
    Жовтогаряче.

    Там,
    Де слизьке і миршаве
    Точить язик і зуби, –
    Я огортаюся віршами,
    Музику шлю по трубах.

    Там, де кінчають зрадою,
    І починають нею ж, –
    Небо із тріском падає
    На
    Одвічну Помпею.

    Стати нічною тишею?
    Каменем?
    Гадом?
    Пилом?..
    Як же повільно більшають,
    Пір`ям беруться крила…
    Цікаво, що саме мала скоїти поетесса, щоб опинитися в лігвищі, в кублі гадовім там, де слизьке і миршаве
    точить язик і зуби,…? Це ж треба було так закублитись, щоб вкритися якимось гадовим пір’ям…

    • “… щоб вкритися якимось гадовим пір’ям…”

      Чудова метафора! Мабуть, один з найкращих екзерсисів…
      Та Сковорода добре знав митцям подібним ціну: “У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим!”

  4. * * *
    Спасибі, Боже, за оцей двобій.
    Й душі, буває, так потрібні лати!
    Я, мабуть, надто глибоко в собі, –
    Без болю і без бою не дістати.

    За щит і меч, за щирих ворогів,
    За друзів – і на думці, і на ділі;
    За те, що кожним подихом учив
    Свою любов завжди тримати в силі.

    Хай не дійде до гострого ножа,
    Не сіється зі слів шалений вітер,
    Якщо живе одвічне, як душа:
    Усе прийняти і усе простити.
    19.11.10 – 20.11.10.
    (Написано майже у той же час, коли пан 1/6000 Ворзеля звивався над тим, як би вколоти, куди б пустити своє отруйне жало).

    Шановний! Ховайтеся хоч за спиною всієї земної кулі – Ваш хвіст все-одно буде видно. Мені щиро боляче, що Ви настільки вмієте ненавидіти. Із жалем до Вас я спостерігаю, як Ви руйнуєте те краще, що може бути між людьми – довіру, повагу, дружелюбність. Ви хочете взяти верх підлістю і брехнею, але навіть якщо Вам це вдасться, ця «перемога» буде найбільшою поразкою – поразкою людської особистості, гідності, знищенням Божественного у Вас же самих. Це гідне глибокого співчуття.
    А з віршем влучили. Очевидно, відчули, хто надихнув на нього. Так і скажіть своїй половинці, що у моїй творчості є місце і для Вас. На жаль, на щось ліричніше Вашого натхнення не вистачило.
    Бувайте.

  5. ведь у меня два высших образования!и мне положено шампанское!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code