Данута КОСТУРА
Межигір’я. У розпал Революції Гідності це слово лунало повсюдно разом з прізвищем колишнього президента-втікача. І мабуть так ще буде довго. Бо Межигір’я як символ корупції – наглядне нагадування українському народу про те, як найвищу посаду держави може обіймати особа, яка, маючи унікальний шанс залишити свій вагомий слід в історії України, залишила по собі ганьбу і сором.
Разом з тим, це логічне завершення неправедних зазіхань на історичну духовність цього місця.
КОРОТКО ПРО ІСТОРІЮ МЕЖИГІРЯ
Це урочище, розташоване на правому березі київського водосховища у селі Нові Петрівці, на відстані 35 км від Києва. За княжих часів тут був заснований монастир, відомий як Межигірський Спасо-Преображенський.
Перші документальні згадки про монастир датуються 1523 роком. Тоді було отримано дозвіл короля Сигізмунда на відродження монастиря. У 1555 році у монастирі вже діяли три храми, а впродовж 1604 – 1611 були збудовані ще три дерев’яні храми.
З 1630-х років монастирем почало опікуватися козацтво. Богдан Хмельницький своїми універсалами (1651-1656) віддав у власність монастиря навколишні села. Благодійники дарували монастирю фільфарки, сіножаті, гаї, коштовні церковні речі, допомагали розбудовувати обитель. У Межигір’ї діяв козацький військовий шпиталь. Тут доживали віку і помирали козаки, серед них наказний гетьман України Євстафій Гоголь – предок Миколи Гоголя. На місці козацького кладовища збудована вертолітний майданчик. З цього приводу люди кажуть, що Януковича з Межигір’я вигнали козаки. У 1770 році останній кошовий отаман Війська Запорожського Петро Калнишевський збудував своїм коштом чотири монастирські будинки та церкву з дзвіницею.
Проте такі відносини між монастирем і козацтвом Катерина II вважала небезпечними. Перебуваючи у Києві, вирішила відвідати обитель. Але монахи не впустили царицю у монастир і вона наказала його підпалити. Дослідники вважають, що цариця хотіла забрати стародавні рідкісні книги, які впродовж століть збирав монастир. За одною з версій стародруки були заховані у підземеллях монастиря.
У 1786 році монастир перейшов у власність держави. Все, чим володіла обитель, поповнило російську казну.
Старовинні фоліанти
У ті часи важливі документи, цінності зберігали, як правило, у монастирях. Дарували навіть цілі бібліотеки. Церковний діяч, історик, один з найосвіченіших людей XVII ст. в Україні Інокентій Гізель заповів Межигірському монастирю свою величезну бібліотеку.
Тема щодо бібліотеки Ярослава Мудрого, яку продовжують шукати на території монастиря, досі не закрита. Про її сліди говорили у свій час єпископ Георгій Кониський, відомий історик-архівіст Микола Візир.
Є безпосередні свідчення очевидців про старовинні фоліанти, на які натрапляли будівельники у 30-х роках минулого століття, після висадження монастиря у повітря.
Фаянсова фабрика
Наприкінці 18 ст. на території монастиря виявили поклади каоліну ( білої глини). У колишніх приміщеннях монастиря запрацювала Межигірська фаянсова фабрика, на якій виробляли різноманітний посуд. Фабрика існувала до 1874 року.
Монастир було відновлено наприкінці 19 ст., але у 1920-х роках закрито.
Відродження виробництва кераміки
У 30-ті роки у Межигір’ї працював один з основоположників української школи монументального живопису, професор Київського художнього інституту Михайло Бойчук. Закінчив три європейські академії. Його учень Василь Седляр відродив у Межигір’ї виробництво кераміки. На його базі був створений художньо-керамічний технікум і технологічний інститут кераміки і скла. У своїх роботах митці почали відроджувати національний стиль. Але почався антиукраїнський терор. Михайла Бойчука і його учнів у 1937 році разом з величезним пластом української інтелігенції розстріляли у Биківні.
Деякий час у Межигір’ї функціонував будинок відпочинку письменників.
Урядові резиденції
У 1934 році український радянський уряд переїхав з Харкова до Києва. Начальникам потрібні були «дачі». Вибрали для цього святе місце – Межигір’я. Але керівникам комуністичного режиму України заважали релігійні «об’єкти». Проблему вирішили просто – храми висадили у повітря. Від обителі залишилася лише одна криниця. Під час знищення монастирського комплексу, виявили рукописні книги. За одною з версій книги були знищені, за другою – заховані на території Межигірського монастиря.
Під час комуністичного режиму Межигір’я було резиденцією різних начальників. Кожен з них зводив собі новий особняк, часто на місці старого.
РЕЗИДЕНЦІЯ ЯНУКОВИЧА
У 2002 році в Межигір’ї поселяється Віктор Янукович, тоді – прем’єр-міністр України. На той час «Межигір’я» було державною урядовою резиденцією. На території резиденції він орендує будинок №20 площею 325 квадратних метрів.
У 2007 видає розпорядження уряду, згідно з яким резиденцію «Межигіря», площею 137 га, отримує національна акціонерна компанія «Надра України». Через складні юридичні схеми, із залученням підставних осіб, Межигір’я купляє компанія «Танталіт», яку пов’язували, зокрема, з братами Клюєвими. На той час все майно резиденції оцінювалося у 200 млн доларів.
22 лютого 2014 року, зразу ж після втечі Януковича, резиденцію зайняли загони Самооборони Майдану. Завдячуючи активістам вдалося захистити від мародерства все, що там знаходилося.
Журналісти, учасники Майдану знайшли «чорну бухгалтерію» – документи, на яких зафіксовано величезні витрати на розбудову резиденції, підтвердження отриманих і виданих хабарів, ухилення від сплати податків, підкуп суддів, тощо. І, звичайно, всякі «колекції»: два автопарки з автомобілями, церковні ікони, що мають історичну цінність, бібліотеку рідкісних старовинних книг. На наступний день Межигір’я відкрили для відвідувачів.
23 лютого 2014 року Верховна Рада прийняла постанову про передачу «Межигір’я» у державну власність.
ЯК ВИГЛЯДАЄ СЬОГОДНІ КОЛИШНЯ РЕЗИДЕНЦІЯ ЯНУКОВИЧА
Це 137 – гектарний комплекс, по периметру огороджений п’ятиметровим парканом. На його доглянутій території з газонами, штучними озерами, фонтанами, набережною розташовані яхтовий причал, тенісний корт, поле для гольфу, гараж з колекційними автомобілями, кінологічний клуб, басейни, сауни, теплиці, соляна печера, зоопарк, домашня ферма. Залишилась недоторканою унікальна лабораторія (таких у Європі лише кілька), де перевірялася їжа, вода, повітря.
На деяких об’єктах хочеться зупинитися детальніше.
Хонка- будинок, який викликає у відвідувачів двоякі відчуття – від захвату до несприйняття. Хонка – це назва фінської фірми, яка є світовим лідером будівництва з екологічно чистої деревини. Януковичу це видалось замало і двоповерховий дерев’яний будинок поставили на «античні» колони, додавши таким чином ще два поверхи. А щоб все вже зовсім було «стильно» додали трохи імітацій під руїни давньогрецького храму.
Всередині ж виклались «по-повній». Ханський палац. Розкіш. Шик. І на кожному кроці вигулькує кітч, несмак. Тут понаставлені дивні скульптури, ліфти оздоблені стразами, тут шовкові килими, люстри, каміни, знамениті туалети, дзеркала. Звідусіль пломеніє сусальне золото. У Хонці є свій оздоровчий комплекс з зимовим садом, салоном краси з масажними кабінетами, перукарнею, солярієм, тайською кімнатою, соляною кімнатою, спортзалом з боксерським рингом і тренажерами.
Центральна зала Хонки має висоту в два поверхи, площу понад 200 кв. метрів. Підлога покрита паркетом з різних порід дерев, є мармуровий камін. У фойє стоїть білий рояль Steinway з автографом Джона Ленона. Таких роялів у світі всього 25. Це – другий номер. Є тут і «лицарський зал» – величезне приміщення з лицарськими фігурами у повний зріст і в обмундируванні. Тут же знаходиться кінотеатр. На інших рівнях – гостьові кімнати, чайна, винна кімнати. На останньому поверсі розташовані дві спальні Януковича, лоджії з видом на Київське море, капличка з золотим іконостасом.
Індивідуальна екскурсія по Хонці обійдеться зацікавленому у 500 гривень.
Дебаркадер Ґалеон (плавучий будинок для прийомів) своїм «донецьким» шиком вражає не менше. Довжина – 50 метрів. За інформацією інтернет видань обійшовся цей ресторан Януковичу 75 мільйонів гривень. Всюди мармур, позолота, кришталь. Вартість одної з трьох люстр – 97 000 доларів.
Є ще з десяток різних будівель для огляду – від знаменитої дачі «Пеньки» ( яку Янукович показував журналістам) до саун.
Місце відпочинку
Проте найбільш притягальною для людей є сама територія – доглянута, облаштована, з надзвичайно позитивною аурою. Нічого дивного – монахи знали у яких місцях створювати свою обитель.
Двокілометрова набережна приведе до облаштованого пляжу.
А по дорозі помилуєтесь водною гладдю Київського моря, послухаєте шум хвиль, які прибиваються до берега.
При бажанні, відійшовши на дальню доріжку набережної, зможете постояти біля стійбища корівок, поспостерігати за ними і навіть купити молока.
По території можна пройти 20 км доріжок і кожен раз пейзаж не повторюватиметься.
Доріжки виведуть вас, зокрема, на штучні озера з фонтанами, альтанками, мостиками, невеличкими кафе.
Особливе місце займає доглянуте поле для гольфу (побудували у 2012 році, вартість близько 3 млн євро). Це місце популярне у відвідувачів. Можна перепочити, насолодитися простором. 
Поруч озерця з лебедями, які поважно переходять з одного до іншого, посипаючи травичку своїм пір’ям. Звичайно, що манить до себе і зоопарк, і кінологічний клуб, і ще багато що.
Окремо у цьому списку стоїть саме територія Межигірського монастиря. Тут силами громади у 2015 році побудовано капличку, де моляться про відновлення обителі. 5 грудня 2019 року з благословення Синоду Православної церкви України зареєстровано статут Межигірського Спасо-Преображенського монастиря і затверджено намісника.
Екскурсії
При вході вас зустрічає табличка з написом «Національний парк «Межигір’я». Насправді Межигір’я досі не має ніякого офіційного статусу. Майно резиденції арештоване. Але щоб Межигір’я не було розграбоване і не занепадало, тут на громадських засадах працюють активісти Автомайдану та працівники різних служб (близько 200 осіб).
Щоб зайти на територію, потрібно заплатити 150 грн благодійних внесків (дитячий – 50, пенсійний -60). Екскурсії замовляються на місці, оплачуються додатково. Можна орендувати велосипед, сеґвей, електрокар. Багато відвідувачів розглядають парк як місце для пікніка, інші – щоб походити, відпочити на впорядкованому пляжі.
Парк працює щодня з 08:00 до 22:00.
Як добратися
Найзручніше доїхати до Нових Петрівців на власному авто, рухаючись у напрямку Вишгорода в сторону с. Димер до повороту на Нові Петрівці. З Києва – від станції метро «Героїв Дніпра» ходять рейсові автобуси №397К. Можна добратись Дніпром – від Київського річкового вокзалу ходять екскурсійні теплоходи.
Данута КОСТУРА
Popularity: unranked [?]