Пришёл замёрзший человек –
И подарил тепло.
Пришёл усталый человек –
И стало всем светло.
Дом одарил своим добром,
Собрался  и ушёл,
А свет остался в доме том
И будто дом расцвёл.
Ці щирі і добрі рядки належать київській поетесі Ларисі Пастух. І, присвячені комусь із близьких, вони повною мірою відображають свою авторку і те світло і радість, яку подарувала зустріч із нею.
Ірпінська музична школа, повністю заповнена концертна зала, святково вбрані діти, запах квітів і весни, перша гроза за вікном, сонячні зайчики крізь легкі занавіски і – мудрі, наповнені якоюсь глибинною радістю очі поетеси, від погляду якої стає тепло і просто добре. Такою ж, як її очі, є і творчість Лариси Михайлівни. Тож настільки природнім було те, що її вірші не лише охоче представляли вихованці музичної школи, а й перетворювали на ліричні романси викладачі. Музика до деяких поезій була написана педагогом-піаністом А.М. Степановим і розучена чудовими солістками (теж викладачами цієї школи) В.В.Барташовою і О.В.Калитою буквально напередодні зустрічі. І прем’єра сприйнялася на «Ура!», сподобавшись як глядачам, так і самій Ларисі Пастух. Упевнена, що багатьом запам’ятався виступ цьогорічної випускниці Орини Герун, яка спільно з викладачем А.С.Лукяненко виконала складний і напрочуд гарний твір Юрія Полуніна «Концертіно ля-мінор».

Музикою був просякнутий не лише творчий вечір, а й самі поезії Лариси Михайлівни, яка навіть у передмові до своєї книжки зазначила: «Кожна мить життя звучить своєю мелодією, а всі вони складають музику життя, наповнюються її багатозвуччям, тонкістю, красою».

Особливо ж приємно було від того, як діти сприймали цю зустріч – відкрито, піднесено, з непідробним інтересом; як вони оточили гостю після заходу, дякували за автографи…

Творчий вечір Лариси Пастух в Ірпінській музичній школі проводиться вже вдруге. І дай Боже довгих років, здоров’я і натхнення цій дивовижній жінці, аби подібні зустрічі з нею відбувалися у наших краях ще не раз.

 Юлія Бережко-Камінська

 Тишина

Небо ранней утренней стынью
Запрокинулось надо мной,
Заполняет меня святыней,
Заполняет меня тишиной.

Я боюсь шелохнуться тоже.
В слух торжественно обратясь,
Тишину я вдыхаю. Может,
Вся придёт ко мне, не таясь. 

И я стану звенящей ранью,
Опаясанной бирюзой,
Стану самою тонкою гранью
Между небом и тишиной.

            Лариса Пастух.

Popularity: 1% [?]