Ірина Тищенко. Ворзельський осередок УНР
У рамках цьогорічного всеукраїнського відзначення 75-річчя від Дня народження талановитого українського поета-шістдесятника Василя Симоненка Ворзельським осередком Української Народної Ради було ініційовано захід, головною метою якого стало вшанування пам’яті про відомого письменника-дисидента, який у часи тоталітаризму своєю поетичною творчістю будив національну свідомість та гідність українства, закликав до відродження і збереження історичної пам’яті нашого народу. Доволі символічним для присутніх на заході стало те, що пам’ятну дату було відзначено не в зимову пору (у час, коли народився митець), а саме навесні, у час перших злив і громів, коли природа рідного Ворзеля вбирається у нові зелені шати, а груди сповнюються чистим і запашним повітрям. Саме з весною, вічною молодістю, чистим юнацьким пориванням, непереможним лицарством можна порівняти творчість одного з кращих синів нашого народу Василя Симоненка, який своїм словом сповідував усеперемагаючу любов до матері-України. «Дорога любові Василя Симоненка» (таку назву дали заходу організатори) привела до місцевого центру культури «Уварівський дім» не одне покоління ворзелян, у гостину до яких того дня завітали голова Ірпінського осередку УНР Олександр Редич та президент Всеукраїнського кіноклубу «Сінематограф – 3000» Володимир Бойко.Ювілейний захід розпочали учні місцевої школи, презентувавши глядачам літературно-музичну композицію з однойменною зі святом назвою. Юні ворзельські поціновувачі таланту Василя Симоненка поетично окреслили біографічні віхи «витязя української поезії» і надали змогу присутнім заглибитись у світ краси поетового слова. Декламуючи кращі рядки митця та нагадуючи загалу біографію найліричнішого українського майстра слова, учнівство переконало присутніх у залі в тому, що Симоненка народила любов до рідної України. А ще до Українця, що у своїй індивідуальності, неповторності є беззаперечно прекрасним. Протягом виступу школярів присутні також пересвідчилися, що Василь Симоненко у своєму слові не вражає якимись літературними інноваціями чи найдовершенішим знанням теоретичних основ віршотворення. Поезія цьогорічного ювіляра є дорогою для українства тим, що має надзвичайну внутрішню красу, глибоку душевність, істинність людського почуття, а також високу інтелектуальну наповненість. Саме за це українці люблять вірші Василя Симоненка, а кращі з них вважають класичними. Наголошуючи на цьому, школярі також нагадали про становлення Симоненка як громадянина омріяної ним України, про загострену соціальну чутливість поета, його непідкупність і праведність. Усе це стало причиною того, що прижиттєва спадщина митця становила лише одну збірку поезій, кілька газетних публікацій та невеликий заробіток у черкаських газетах. І дійсно, у своїй палкій любові до одвічних людських цінностей – батьківщини та простого народу – Симоненко не вписувався в рамки свого часу. Його твори заборонялися, та завдячуючи Самвидаву, ставали народними. Живучи в незалежній Україні, наші діти сьогодні широко вивчають творчість Василя Симоненка в загальноосвітній школі. І не просто вивчають, а розуміють і люблять. Лейтмотивом виступу ворзельських школярів стало свідчення того, що поезія митця – громадянська, філософська чи інтимна – є вартою того, щоб замислюватись над нею та замиловуватись її красою.
Варто також відзначити, що, віддаючи данину поетовій пам’яті, протягом зворушливого виконання пісні на слова Василя Симоненка «Лебеді материнства» сестрами Шушман усі в залі підвелися і не сіли на місця, доки фонозапис не дійшов фіналу.
По закінченні учнівських виступів до слова було запрошено Президента Клубу шанувальників справжнього світового та українського кіно «Сінематограф – 3000» журналіста радіоканалу «Культура» Володимира Бойка, який у своєму виступі наголосив на потужності Симоненкового таланту та на необхідності збереження пам’яті про поета. Даючи гідну оцінку ролі життя і творчості Василя Симоненка у становленні українського суспільства, гість заходу презентував ворзелянам документальну стрічку, в якій крізь призму спогадів знайомих та друзів поета перед глядачами постав його правдивий образ.
На жаль, через брак здоров’я на захід не зміг прибути земляк Василя Симоненка поет Дмитро Зверещак, який наразі мешкає в селищі Немішаєвому, що неподалік Ворзеля. Саме він в одній із своїх поезій заповідає нащадкам так, як це робив Симоненко, називати Україну Святинею-Матір’ю.
Звичайно ж, того дня всі, хто відвідав «Уварівський дім», згадали вже знаного ними Поета, а, можливо, відкрили для себе нового Симоненка. Так чи інакше, та присутні в залі ще довго не розходились, оскільки почуте і побачене, мабуть, хвилювало і спонукало до роздумів про минуле і майбутнє, ворзеляни-члени УНР ділилися з присутніми власними публікаціями у пресі та друкованими поетичними та прозовими набутками.
Варто також зазначити, що і школярі-старшокласники, яких було чимало в залі і які не дуже полюбляють відвідувати подібного роду заходи, мужньо витримали, доки це дійство не добігло кінця. Гадаю, що кожен із них таки запозичив бодай крихту Симоненкового українолюбства, праведності та любові до слова. У цьому, на мою думку, і полягав найвищий зміст цьогорічного відзначення Ворзельським осередком УНР ювілею визначного українського поета.
Ірина Тищенко
Popularity: 5% [?]