Данута Костура

30 червня 1990 року у Києві була створена організація, яка зараз носить назву Українська національна асамблея – Українська національна самооборона (УНА-УНСО). Через 20 років відбувся 24 з’їзд УНА-УНСО, приурочений до цієї ювілейної дати. З усієї України з’їхалися більше 400 делегатів, яких від імені Патріарха Київського і всієї Русі -України Філарета привітав єпископ Євстратій (Зоря).

Юрій Шухевич, який стояв у витоків організації і зараз є її Головою, у своєму виступі сказав, зокрема, що організація створювалася , щоб зібрати в один кулак усіх прибічників виходу України з СРСР, готових узяти незалежність штурмом. Незалежність нам дісталася без штурмів. Проте справа революції не завершена. Україна сьогодні далеко не соборна, далеко не самостійна, далеко не українська. Революції бувають різні. 50 років тому у руках націоналістів була зброя. Зараз зброєю повинні стати агітаційні листівки на місцевих виборах. –«Маємо зосередитися на виборах до місцевих рад, провести туди своїх людей, і не обов’язково по наших партійних списках. Маємо зібрати людей на селі та сказати, щоб вони обрали чесних патріотів зі свого середовища» – сказав Юрій Шухевич. Цих людей організація повинна підтримати. Сьогоднішня мета УНСО – захищати громадян, стаючи в їх обороні проти свавілля чиновників, олігархів. Часто вже сама присутність хлопців з УНСО зупиняє протизаконня. Українські патріоти повинні згуртуватися во ім’я України.
Про згуртування говорили і представники інших патріотичних партій і організацій, які виступали з привітальним словом. Голова білоруської опозиційної партії «Свобода» Сяржук Висоцкій розповів про парадокси у політиці їх президента.
З’їзд прийняв дві напівжартівливі відозви – до московського патріарха і до білоруського президента.
Серед делегатів домінувала молодь. Старші члени УНА-УНСО згадували у своїх виступах буремні придністровські, абхазькі часи. У холі висів список полеглих у боях побратимів – більше 60-ти членів організації. Одні клали своє молоде життя за святе право інших націй бути незалежними, інші захищали 450 тис. українців, яким загрожувалa асиміляція. Україна завжди була багата на мужніх, неспокійних, із загостреним відчуттям власної і національної гідності людей. Такого плану люди і йдуть в УНА – УНСО – організовану структуру, яка має свої підрозділи в більшості областей. Зареєстрована, як організація козацького типу.

Там не почуєш антисемітської, ксенофобської риторики. Там не має графи «національність». Там можуть розмовляти російською, мислячи разом з тим категоріями держави. Згодом більшість російськомовних починають послуговуватися українською.

Члени УНА-УНСО можуть на деякий час полишити її ряди. А згодом повертаються. Колишніх членів організації не буває. Вони завжди в умовному строю і при потребі на них можна покластися. Вони витворили свою субкультуру – знайшовши себе в організації як поети, композитори, письменники.
Це братство жертовних, безкорисливих у своїй любові до Вітчизни людей. Ось цю безкорисливість, ідеалізм, порядність використовують провокатори всіх мастей. За 20 років були і в’язниці. Особливо цинічними видались події 9 березня 2001 року. За провокаторами і слід простиг, а вони відсиділи. Але ніхто з них на 150 судових засіданнях не опустився до скарг, що їх підставили. Історія розсудить.
Свій привітальний жест, яким так лякали у свій час по телебаченню народ, вони пояснюють так: кулак –символ солідарності, викинута вперед рука – попередження подій, захист і відпір ворога не на своїй, а на чужій території.
Звичайно, що постать Голови УНА-УНСО, яка зробила б честь будь-якій нації, є тим магнітом, який притягує до організації нових членів. Гідний син свого батька, Юрій Шухевич твердо і незламно несе свій хрест. Спочатку як син «ворога народу», згодом, як самостійна політична постать.
Народився у 1933 році в сім’ї, представники якої дали у минулому видатних громадських діячів, учених, теологів. Після арешту в 1945 році мами і бабусі, Юрій разом із молодшою сестрою опиняється у чорнобильському, а згодом у донецькому дитбудинках. Двічі втікає до Львова, зустрічається з батьком. Після невдалої спроби забрати сестру, його заарештовують.
У 1949 році засуджений на 10 років. Відсидів повний термін.
І тут же у 1958 році нова сфабрикована справа. Знову 10 років суворого режиму.
У 1968 році звільнений. Через заборону жити в Україні, поселився в Нальчику. Працює електромонтером. Одружується, стає батьком сина і доньки. Наводить зв’язки з дисидентськими колами.
У 1972 році – третій арешт. 10 років ув’язнення, 5 років заслання. Визнаний особливо небезпечним рецидивістом. В ув’язненні брав активну участь у компаніях за надання ув’язненим статусу політв’язнів, брав активну участь в акціях Української Гельсінської Групи.
У 1988 році, у віці 55 років закінчився термін заслання у Сибір. Повна втрата зору, будинок для інвалідів.
У 1989 році повернення Україну.
19 серпня 2006 року Юрію Шухевичу присвоєно звання Героя України.
У 1972 році – третій арешт. 10 років ув’язнення, 5 років заслання. Визнаний особливо небезпечним рецидивістом. В ув’язненні брав активну участь у компаніях за надання ув’язненим статусу політв’язнів, брав активну участь в акціях Української Гельсінської Групи.

Popularity: 1% [?]