Надія ТИСЯЧНА

газета « День» № 25, 12 лютого 2013р

Це — резюме міжконфесійного Східноєвропейського саміту священнослужителів

У Києві відбувся міжконфесійний Східноєвропейський саміт священнослужителів «Захисти сироту — зміни майбутнє». Його організатори: альянс «Україна без сиріт» і Комісія з питань соціального служіння Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. У події взяли участь понад 500 українських і закордонних учасників (із 12 країн). Серед них — майже усі глави і представники українських традиційних церков та християнських деномінацій (загалом — близько 160). Мета заходу: об’єднати зусилля християн у подоланні проблеми сирітства. Церква зі своїм авторитетом (понад 70% українців найбільше довіряють саме їй) повинна стати в авангарді руху за Україну без сиріт.

До слова, 2011 року Євген і Світлана Ісаєви з Маріуполя Донецької області отримали премію «Гордість країни». Вони першими в Україні всиновили ВІЛ-позитивного малюка, а згодом ще кількох. Тепер в їхній родині виховується дев’ять хлопчиків та дівчаток: двоє біологічних, здорових, семеро — всиновлених, з різними недугами. У цієї пари брало інтерв’ю багато всеукраїнських газет, журналів та загальнонаціональних телеканалів. Однак жоден (!) не згадав, що це — люди віруючі. (Вони — парафіяни «Церкви добрих змін» легендарного пастиря Геннадія Мохненка, який організував для дітей вулиці Центр дитячої реабілітації «Республіка «Пілігрим». Власне, інтерв’ю з ним — незабаром у «Дні»).

Подібних прикладів чимало. Так, єпископ Лонгін (у миру — Михайло Жар), УПЦ МП усиновив 405 дітей. Із них: 125 — інвалідів (без рук і ніг, лежачі) та 89 — ВІЛ-позитивні.

Прикметно, що саміт відбувся, коли в політичному і церковному середовищах гостро обговорюються питання про приєднання України до Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення, також відомої як Гаазька конвенція. Інструменти Гаазької конвенції дають можливість контролювати та перевіряти, в яких умовах зростають українські діти, всиновлені в інші країни. (Її ухвалено в 89 державах). (Не плутати з ювенальною юстицією, тобто, правами дітей. То окрема тема). За попередньою інформацією, днями має відбутися круглий стіл за участю народних депутатів, громадських організацій, представників альянсу «Україна без сиріт».

— Є сироти, які можуть лікуватися тільки за кордоном, а держава не має на це грошей, — розповідає православний публіцист Юрій ЧОРНОМОРЕЦЬ. — До речі, держава часто не має грошей і на здорових сиріт… І коли дітей із важкими недугами ми не дозволяємо всиновлювати іноземцям, особливо християнам, це — знущання над ними! Так наша країна ніколи не отримає благословення! Чому добре живуть японці чи швейцарці? Там явища сирітства не існує. Якщо хтось стає сиротою, створюється черга, щоб її взяти в сім’ю.

— Був час, коли Росію огорнули турботою і піклуванням. Маю на увазі — в духовному плані, — зазначає президент альянсу «Росія без сиріт» Іван ІКЛЮШИН. — Зараз для Росії прийшов час вчинків і відповідальності за них. Є росіяни, зокрема і я, які вважають, що своєю забороною американцям всиновлювати російських дітей країна загнала себе в глухий кут. Тепер або ми цю проблему, що називається, «заговоримо», за що будемо відповідати перед Богом, або ж вирішимо. У березні в Москві наш альянс організовує робочий саміт, щоб розробити пропозиції щодо подолання проблеми сирітства на 2013—2018 роки і потім подати їх керівництву держави. (Нагадаємо, що наприкінці минулого року Держдума Росії заборонила громадянам США всиновлювати російських дітей. Цей закон підготували у відповідь на американський «список Магнітського», що забороняє певним росіянам в’їзд на територію Штатів).

Очевидно, в контексті всіх цих подій учасники чекали на виступ Уповноваженого Президента України з прав дитини Юрія Павленка. Передусім він подякував Віктору Януковичу за підписаний указ, де передбачається суттєва соціальна підтримка сиріт. У документі також йдеться про перепрофілювання юстиції з караючої на відновлюючу щодо молоді. Окрема подяка складалася церквам, мовляв, без них неможливо в українському суспільстві створити сприятливу для всиновлення атмосферу. Як висновок, Церква і держава у цій справі можуть бути повноцінними соціальними партнерами.

За словами Юрія Павленка, на сьогодні вимальовується два напрямки роботи. Перший: усиновлення сиріт. Зараз є 12 тисяч дітей, яких можна без проблем усиновити. Ще приблизно 12 тисяч з’явиться впродовж цього року. І різностороння підтримка тих, які всиновлюють. Другий: робота з тими татами і мамами, які можуть бути позбавлені батьківських прав. Тут теж держава покладає особливу надію на Церкву, залишаючись прихильником того, щоб позбавляти батьківських прав тільки у крайніх випадках.

До речі, відомі міжнародні християнські організації, які працюють з дітьми по всьому світу, високо оцінили роботу альянсу «Україна без сиріт». Так, українська команда допомагала в організації подібних альянсів у Молдові й Румунії. Ба більше. Руслан Малюта, який очолював «Україну без сиріт», став координатором альянсу «Світ без сиріт». (Його місце посів Роман Корнійко). На думку президента Соmpassion International, всесвітньо визнаного захисника дітей, які живуть в бідності, Весса Стефорда (США), українці в авангарді руху проти сирітства. Коли йдеться про вирішення даної проблеми на всеукраїнському рівні, це реалістично. Одна сім’я з кожної церкви (а в Україні їх багато) — от і всиновлено 12 тисяч дітей, які зараз чекають на родину…

Надія ТИСЯЧНА, «День»

Popularity: 1% [?]