Та не рейдери ми … хочемо лише зберегти БТК «Ворзель»


У листі до членів Спілки композиторів її голова, Ігор Щербаков,( лист розміщений у коментарях до статті “Державо! Повернись лицем до культурної спадщини http://www.imounr.org.ua/?p=18289 ) звинуватив ініціативну групу, яка підписала Звернення про вивчення можливості  надання Будинку творчості композиторів «Ворзель» статусу історико-культурного заповідника, у тому, що це питання не було попередньо узгоджене з композиторами і з ним особисто. Але ж будьмо чесними – це питання було підняте на рівні уряду ще 10 років тому, і час на його вивчення і узгодження дійсно що був…

Чому в громаді забили на сполох саме зараз, і чому виникла ідея Колективного звернення? А ось чому: нещодавно на паркані Будинку творчості з’явилося оголошення про продаж частини її території з номером телефону. З телефонної розмови вдалося з’ясувати, що дійсно продаються чергові 80 соток землі по 3,5 тис доларів за сотку. І це при тому, що власністю Спілки є лише будівлі БТК, а земля, на якій вони розташовані – власність територіальної громади, надана Спілці в користування.

А чи знають члени Спілки достеменно, як розпорядилася Спілка грошима, вирученими, скажімо, за попередній продаж спільного майна? І чи обізнана громада з тим, на скільки поповнився бюджет селища від того?

Ворзельська громада не могла чекати, оскільки не довіряє селищній владі і має на це всі підстави. А схема продажу, як виявилося з телефонної розмови, напрочуд проста – покупець пише на ім’я голови СК заяву про бажання придбати будівлю – власність Спілки. А згоду на продаж землі дає ворзельська селищна рада. Яке рішення прийме нинішня рада, можна не сумніватись…

В своєму листі до членів спілки композиторів пан Щербаков звинувачує ініціативну групу у сприянні рейдерству, а рейдер, судячи з листа – держава. І вже зовсім дивними виглядають його застереження на кшталт : «Потім підуть дача Лятошинського, дача Поклада, можливо, й власність підписантів…». Ну, навіщо аж так?

Основним мотивом дій підписантів Колективного звернення було привернути увагу до Будинку творчості композиторів, вступити в діалог, вийти на формат «круглого столу» за участі всіх зацікавлених сторін, знайти порозуміння і, врешті-решт, врятувати цю оазу духовності! Що ж тут поганого? Чи краще, коли за мовчазного нейтралітету все це надбання не лише Ворзеля, не лише Спілки а й держави , просто зникне?

Це чудово, що можемо, не дивлячись ні на що, гордитися новітньою українською музикою. Але хотілось би, щоби на належному рівні пошановувались, як пише композитор, і «пісні минулого». Бо саме у ворзельському БТК творилась українська пісенна класика. І не тільки пісенна. Цей факт є предметом гордості Ворзеля, а БТК міг би стати його візитівкою.

Візитівкою, яку потрібно привести до ладу. Якщо керівництво Спілки має , за словами п. Щербакова, гарний план відновлення БТК, збереження нині вже історичних споруд, то громада Ворзеля буде це тільки вітати. Думається, що і композиторська спільнота теж.

Але добре було б, коли б про цей план знало не лише керівництво Спілки композиторів, але й безпосередній і, мабуть, один із головних спонсорів Будинку творчості – ворзельська громада із своєю землею, з якою не узгоджувався план продажу частини землі, наданий в користування…

Від імені небайдужих ворзелян

Данута Костура

Popularity: 4% [?]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code