Данута КОСТУРА
29 січня знову об’єднували Ворзель з Бучею. Як і у минулі рази знайшлися 17 депутатів ( з 22-х), які поставили підписи за це об’єднання. Особливо дивуватися не слід – нова ворзельська влада майже нічим не відрізняється від попередньої. У селищну раду, в основному, пройшла стара гвардія або люди, прихильні до неї. Можливо серед них і була парочка депутатів, які не особливо вникали у проблему, але суті це не міняє. А ці чотири депутати, які не поставили свої підписи і які знають, що таке громадянська гідність, лише невеличкий виняток.
Чому говоримо тут про громадянську гідність? Та тому, що по ній добряче потопталися у процесі так званого добровільного об’єднання.
Об’єднавча одіссея
Ця історія з об’єднанням тягнеться з весни. Починалося, неначе, все чинно. Перед ворзелянами виступили голова Ірпеня Володимир Карплюк та Бучі – Анатолій Федорук із аргументами на користь своїх міст. На жаль, на цьому представлення Ірпеня закінчилося. Чи то ірпінський голова вирішив, що цифри і його дії говорять самі за себе, чи то спрацювали неприйнятні для нього підходи ведення агітації, які були запропоновані його конкурентом, але більше його у Ворзелі не бачили ( за винятком Учгоспу під час виборів). На закиди чи запитання, чому відсторонився від агітації, говорив, що приїде, коли мешканці його запросять. Такої групи мешканців не знаходилось. (Можливо спрацьовувала потужна і часто надзвичайно цинічна компанія проти нього. Приірпіння вабить до себе багатьох ділків від політики і бізнесу, для яких, у нашому випадку, всі способи були хороші).
А от його конкурент на запрошення не чекав – ним не було проігноровано ні одне зібрання ворзелян, навіть, малочисельне. Врешті, така суперактивність теж насторожила мешканців. Тим більше, що на презентаціях не наводилися аргументи переваг Бучі. Якісь загальні цифри, малюнки і схеми, які нічого не говорили ні пересічному ворзелянину, ні тому, хто за фахом у тому добре розбирається. Нічого не представила і тодішня селищна влада.
У результаті, частина мешканців вирішила,що треба ставити на кін самостійність Ворзеля. Багато хто розумів, що в тій ситуації це єдиний вихід зупинити об’єднання бодай на деякий час, щоб розібратися, що та до чого. Тим більше, що влада оперувала даними, які і близько не відображали реальний стан симпатій. Люди просто відсторонились від процесу – одні в силу байдужості, інші – через зневіру, ще інші просто про це не знали. Бо тодішня влада ( як і теперішня) весь час тримали мешканців в інформаційному вакуумі. Ці опитування по вулицях інакше, як знущанням над волевиявленням народу не назвеш.
Але це не зупинило об’єднувачів. На черговій сесії вони подали як досягнення демократії якісь цифри опитування. Паралельно активісти теж провели опитування, але його влада не взяла до уваги.
А потім була сесія, про яку деяким депутатам сказали напередодні ввечері. На ній з голосу була подана пропозиція про об’єднання з Бучею. Знайшлися і 18 депутатів. Це стало шоком для багатьох активістів – серед 18-ти були прізвища ще донедавна опозиційних до тодішнього ворзельського голови. «Об’єднувачі» знайшли «підхід» і до них.
Наступна сесія, на якій потрібно було терміново закріпити результат, пройшла із заламуванням активістами рук депутатів – голосувальників, викинутими на стіл стільцями, криками і штовханиною, міліцією і медиками. Тоді ж зникли і сесійні документи. Під селищною радою опинились шини як пересторога для тих, хто ігнорує закони. Об’єднання призупинили. А невдовзі почались вибори.
Сесія. Обєднання
До 7-ї сесії VII скликання громадські активісти підготувалися: напередодні вони звернулися з адміністративним позовом в Ірпінський суд з приводу недотримання законів під час об’єднання (таких нарахували з десяток ), подали Звернення до Президента, до Генеральної прокуратури, до голови Київської облдержадміністрації. Для мешканців випустили Вісник, де детально були перераховані порушення під час об’єднання ( на жаль, це було зроблено із запізненням, мешканці, в основному, не змогли до сесії ознайомитися з його змістом).
На сесію прибув голова Бучі у супроводі чотирьох голів сіл ( нагадаємо, що Буча планує ввести у свою орбіту вісім сіл). З деякими Ворзель у разі об’єднання буде ділитися своїми доходами. Вони тихо сиділи під стінкою, так і не промовивши ні слова. Виняток – голова Немішаївого Сергій Замідра. У нього було своє бачення обєднання, але як тільки він заговорив про контроль Немішаївською громадою землі, Лариса Федорук тут же нагадала про регламент і не дозволила закінчити думку.
На початку сесії депутатом Олегом Атаманчуком була внесена пропозиція зняти з порядку денного питання про об’єднання, оскільки воно базується на порушеннях законодавства. Не зняли.
Виступив голова Бучі Анатолій Федорук із своїми загальними, без будь-якої конкретики посланнями.
Лариса Федорук сказала, що опитування було проведено у різні способи : депутати збирали підписи, через інтернет, збори, які проводились в мікроколективах. Вона навела цифри, де в опитуваннях перемогла Буча. І запропонувала поставити це питання на голосування.
Але з цим не погодились громадські активісти, мешканці, які були присутні на зборах. Перед голосуванням вони намагалися донести свої аргументи проти запропонованого об’єднання .
Виступив колишній голова селища Сергій Кухарський: « Ворзель, як бюджетоформуюче селище, досить потужне. Правильно було б, якщо би громада об’єдналася навколо Ірпеня, який як центр, склався історично. Буча руйнує структуру, яка склалася. В нас є два роки часу. Моя позиція – дати право людям самим визначитися на місцевому референдумі».
Олена Куц, завідувала Будинком композиторів впродовж кількох десятків років: «Лікарня належить Ірпеню, бучанці сплачують йому гроші за те, що лікуються. Ми не можемо вирішувати питання об’єднання,не зрозумівши, що та до чого. На сьогодні об’єднання передчасне».
Юрій Демчук, активіст : «Процедура порушена від початку до кінця. Сьогодні ми голосуємо вже за приєднання з іншими територіальними громадами. Від них до нас не надходила пропозиція. Обурює найбільше людей не сам факт приєднання до Бучі, а той спосіб, в який це робиться. Це питання настільки неоднозначне, що його потрібно було людям пояснити, провести розрахунки. Чому ігнорується пропозиція Ірпеня? Пройшов той час, коли людей можна було ламати через коліно. Ми просимо дати нам час на розрахунки, щоб згодом зробити повноцінне опитування».
Богдан Мельничук, депутат Ірпінської ради: « На мою думку не ви, громада, потрібні Бучі, а ваша земля, ваші ліси».
Ігор Грибенко, активіст: «У нас забрали право нашого волевиявлення. Ми не отара овець, яку заганяють у стойло, а ви не вівчарі. Ми тільки сьогодні побачили чотирьох ( з восьми) голів сіл, з якими нас хочуть об’єднати ».
Юрій Ситніков, депутат: «Я не можу за людей вирішувати. Якщо ви таким чином заставляєте людей порушувати закон, то щось в цьому не так. Це соціальна напруга. Ви бачите,що робиться в державі, коли не враховують думку громадян».
Олег Атаманчук, депутат селищної ради: «Обєднання громад на даний час не має розрахунків. Перше, що повинно бути – це статут, який чітко визначає правила життя в громаді, друге – генплан».
З числа сімнадцяти депутатів, які згодом проголосували за обєднання Ворзеля з Бучею та ще восьма селами виступили декілька, серед яких: Валентина Хрокало, Жанна Радченко та Олег Старушенко. Вони сказали, що підписи, які зібрали, справжні. Люди на їх вулицях хотіли бути з Бучею: зручно добиратися, є магазини, набридло, що нічого не робилося у селищі, а Буча щось зробить. Ось такими аргументами оперували деякі мешканці, приймаючи магістральне рішення для Ворзеля.
Тай нічого дивного – мешканці у переважній більшості були мало поінформовані щодо ворзельських реалій. За минулої влади не видавалася газета, не працював сайт, не було звітів Венгрика. Нинішня влада йде цим же шляхом.
Здивував своєю сміливістю екс – мер Ворзеля Олександр Венгрик. Почав дорікати громадським активістам: « …у нашій каденції ми не прийняли генплан, бо ви на нас давили».
Краще він би не згадував про генплан. Бо робоча група, яка вивчала цей унікальний по своєму цинізму так званий генплан, кваліфікувала його, як спальний район Києва – стільки там заплановано багатоквартирних будинків у зеленій зоні. І саме за його каденції змінено цільове призначення та вирубано 3 га лісу першої категорії на колишній території санаторію «Зірка» і забудовано багатоквартирними будинками; забудований колишній дитячий табір «Буревісник». Небувалий виклик громадськості минулого року влаштував діючий дитячий табір «Відкрита Біблія». Там, на 80 сотках , зрізавши вщент молоді дуби, сосни набудували за літо різнопланових будинків і вже їх продають. Розданий багатогектарний золотий фонд земель запасу Ворзеля: у парку біля озера, на вулиці Пролетарській, проспекту Жовтня. І все це зроблено тоді, коли діяв мораторій на роздачу зелених зон у населених пунктах. У нашому випадку ці зони ще й є рекреаційними. Дружнє і голосне «ганьба» стало оцінкою виступу Венгрика.
Але що показово, нинішня влада не збирається робити аудит. Її не цікавить, що робили попередники. Про це прямо заявила на зустрічі з громадським активом Лариса Федорук. Недаремно у своєму виступі Венгрик назвав її «нашим кандидатом».
Голосували депутати, ставлячи свої підписи: 17 – за , 4 – проти. Не захотіли дати можливість мислячим громадянам розібратися з дійсним станом речей щодо об’єднань. Щоб потім чесно і відкрито мешканці могли заявити про свій вибір на референдумі. Очевидно, саме прозорості і боялись об’єднувачі, йдучи впродовж цього марафонського об’єднування на численні порушення законодавства.
Коротко про інші питання
Сесія перейменувала вулиці: Крупської на Яблонська; Ворошилова на Соснова; Островського на Героїв Ворзеля; провулок Островського на пров. Героїв Ворзеля; провулок Кірова на пров. Березовий
Сесія прийняла до відома інформацію про виконання селищного бюджету за 2015 рік та затвердила програму соціально-економічного та культурного розвитку Ворзеля на 2016 рік.
Виконання бюджету за 2015 рік становить: по доходах – 11 млн 219 тис 100 грн ; по видатках – 9 млн 671 тис 100 грн
Основними джерелами наповнення бюджету є: орендна плата з юридичних осіб – 2 551,0 тис грн; акцизний податок з реалізації роздрібної торгівлі – 2 129,9 тис грн; земельний податок з юридичних осіб – 1 514,4 тис грн; єдиний податок з юридичних та фізичних осіб – 1 493,1 тис грн; податок на нерухоме майно – 479,3тис грн.
Демографічна ситуація: за статистичними даними у Ворзелі проживає близько 6013 осіб ( зареєстровано – 5625). У 2015 р. народилося 39 дітей, померло – 94 особи. Багатодітних сімей – 39 ( 125 дітей); діти-інваліди-29; діти-сироти – 12.
Медичні установи: Ворзельська амбулаторія загальної практики – сімейної медицини, в якій працює 31 чол; лінійна амбулаторія, в якій працює 8 чол. Ці дві установи надають медичні послуги населенню.
На території селища розташований Ірпінський пологовий будинок; Київська обласна психоневрологічна лікарня №2; клініка «Медекспрес». Функціонує дві аптеки.
Освіта: ЗОШ №5 ( 419 учнів, 32 педагоги); ЗОШ №11( 62 учні, 6 педагогів)
ДНЗ №9 «Ластівка» ( 154 дитини, 9 педагогів, 23- молодший персонал); ДНЗ №11»Берізка» ( 78 дітей, 10 педагогів, 16 – молодший персонал). У 2013 році по вул. Кленова (колишня Леніна) розпочато будівництво нового ДНЗ на 110 місць за рахунок інвестора .
Культура. Спорт: Центр культури «Уварівський дім» ( вул. Курортна, 37-а( колишня В.Жовтня), кількість працюючих -10 чол.; бібліотека ім.. Д. Бедзика( вул. Курортна, 72 (В. Жовтня)
Деякі цифри: загальна довжина доріг у Ворзелі – 28,3 км;
На обслуговуванні КП «Ірпіньводоканалу» знаходяться : водопровідні мережі -24 км; артезіанські свердловини – 9 шт; підземні насосні станції – 4 шт; станція 2-го підйому резервуару чистої води – 1 шт; водонапірні башти – 4 шт;
та 5 каналізаційних насосних станцій.
Замінено глибинні насоси на артезіанських свердловинах по вул. Лесі Українки, Ворошилова, «Юність» №22, проспект Жовтня.
Депутати проголосували повернути на баланс Ворзельської селищної ради з балансу Ірпеня будівлі і заклади освіти та культури, які, очевидно, планують перейдати в разі об’єднання на баланс Бучі; передали у власність ПАТ «Київобленерго» трансформаторні підстанції; затвердили графік проведення сесій та засідань постійних комісій.
Данута КОСТУРА
Popularity: 5% [?]