Остап Кривдик

Я – виборець, що хоче голосувати за опозицію на цих виборах.

Справжня політична програма – це бачення майбутнього через можливості і проблеми та список пріоритетів на шляху до нього, інтегрований із попередніми здобутками і досвідом. Це – основа для плану дій.

Ця стаття – це базова критика “Програми Об`єднаної опозиції “Справедлива держава, чесна влада, гідне життя”.

Я ще й політолог, і від неякісного продукту мене верне, тому це – скорше патологоанатомія, аніж терапія.

Минуле

Сьогоднішня опозиція є вчорашньою владою: Яценюк – колишній спікер парламенту, Турчинов – колишній перший віце-прем’єр. Але їхня програма пишеться з чистого листка: до 2010 року нічого не відбувалося?

Де звіт про зроблене? Де пояснення невдач? Де програмно описане каяття і відхід вчорашніх невдах, щоб очистити команду і дати шанс новим людям? Де і як шукатимуть цих нових людей?

Де люстрація тих опозиціонерів, котрі вже сьогодні очевидно не відповідають критеріям, заявленим у програмі? Чи, може, варто зазначити, що критерії стосуються тільки влади? Де відмова від кулуарного визначення “єдиних кандидатів”?

Де пояснення того, чому ФЗ і БЮТ пропонують закон про відкриті списки, за який самі ж не проголосували? Де справжнє покаяння за “тушок”, за вбивцю судової системи Портнова і за тендерного Яценка? Де гарантії того, що це не повториться у вигляді чіткого механізму їх відкликання?

Чому не було спрощено дозвільну систему за два прем’єрства Тимошенко? Хто цього не зробив – хто і як робитиме це зараз?

Чому не було включено систему Рада-2, при якій депутати голосують особисто? Який механізм контролю за особистими голосуваннями пропонує опозиція, якщо систему не включать?

Тисячі таких “чому” вимагають відповідей – і солодких слів про те “як має бути” не досить.

Тільки сильні можуть визнати помилки. Тому програмна амнезія, яку пропонують виборцеві, не викликає довіри. Опозиція повинна дати раду своєму минулому – і тоді пропонувати себе як альтернативне майбутнє.

Сьогоднішнє

Інституційний конфлікт (хто має більше повноважень, хто за що відповідає) між президентом і прем’єром був причиною поразки Помаранчевої революції. Фраза програми “В політичній системі діятимуть принцип поділу влади та механізми стримувань і противаг, баланс влади буде відновлено” є цитатою з підручника, а не конкретною позицією. Знову ті самі граблі?

Жодної конкретики і щодо реформ судової, правоохоронної та податкової систем. “Щоб відновити справедливість, повернути довіру громадян до суду, прокуратури, правоохоронних органів, ми здійснимо прискіпливу перевірку законності їх рішень і дій, що викликали суспільний резонанс”, – каже програма.

А що ж робити з сотнями тисяч “висяків”, котрі закрили долями людей, і щодо яких суспільний резонанс відсутній?

Ця частина нагадує казку – “і будемо ми жити в країні, де будуть молочні ріки і кисельні береги”, без бачення, що робити, коли молоко вже скисло.

Хто судитиме корумпованих суддів? Хто арештовуватиме корумпованих міліціонерів-катів, котрі сьогодні роблять “слоника” і “ласточку” черговій жертві? І коли це почне відбуватися?

Пенсійна реформа, котра підвищить пенсії “в середньому на 334 гривні”, фінансована за рахунок продажу держрезиденцій і автопарку органів влади, вкупі з “скасуванням усіх пільг для народних депутатів і чиновників”, є взірцем огульного популізму а ля Тимошенко-2009, чи навіть Леніна-1917.

4 мільярди 342 мільйони додаткових виплат щомісяця при вже сьогоднішньому дефіциті ПФ у 30 мільярдів є шоком для держави.

Я вже не кажу про прожитковий мінімум на рівні 2400 гривень, який просто нереально забезпечити, і який знищить тих працедавців, котрі легально платять зарплату.

Чи підлягає сама опозиція люстрації, чи належність до неї є індульгенцією від усіх попередніх дій (зокрема, для персоналій типу Олександра Волкова)? І чи планує вона притягнути самого Януковича до кримінальної відповідальності?

А ще – жодних деталей по ліквідації офшорних схем чи корумпованих податків типу ПДВ…

Майбутнє

Бачення майбутнього хоча б на 10-15 років взагалі відсутнє як таке. Відсутня цілісна концепція майбутнього українця, котрого розпорошено між соціально-економічними темами: є ліс, але немає дерев.

У програмі опозиції не існує глобального виміру. Складається враження, що вона стосується острова Науру за тисячу кілометрів до найближчої землі десять років тому.

Яким є ставлення до Кіотського протоколу і до глобального потепління? Чи існує проблема з ГМО? Банкрутство соціальної держави у глобальному вимірі в умовах економічної кризи, світовий дефіцит основних ресурсів, еміграція до України з перенаселених країн третього світу, податкова політика майбутнього, для того, щоб капітал не емігрував – все це не є питаннями програми.

Національна безпека, макроекономіка і зовнішньоекономічні елементи в програмі відсутні як клас. Жодного слова про іноземні інвестиції, про монетарну і бюджетну політику. Жодної інформації про приватну медицину. Контраст із “конкретною” програмою Партії регіонів очікується разючий.

Як повернути українських емігрантів, що є успішними у країнах, де живуть зараз – і як дати шлях українській діаспорі для впливу на українську політику, економіку, культуру?

Яке місце релігії в суспільстві – чи можна відкривати власні школи конфесіям, чи варто забороняти аборти, що робити з тоталітарними сектами?

Яку зброєполітику варто проводити?

Ці та сотні інших питань не присутні ні у “вузькій”, ні у “широкій” програмі.

Чому не годиться?

Програма Об`єднаної опозиції “Справедлива держава, чесна влада, гідне життя” – це копіпейстові мітингові фрази, з ідеологічним креном в соціалістичний антиолігархічний популізм.

Це – однобокий опис сьогоднішнього плюс популістичні пропозиції вчорашнього, пересипані некритичним копіюванням чужого досвіду, описані бідним бюрократично-антирежимним словником. Її стиль – “іншування”: ми хороші тому, що вони – погані.

Ця програма написана для 2002-го, максимум – 2004-го року, коли треба було поборювати злочинний (без лапок) режим Кучми. Але пройшло вже майже 10 років – чи багато змінилося хоча б в риториці (я вже не кажу про теми)? “Програма скинення Януковича і запровадження раю” не дає відповіді, чи знову ми міняємо шило на мило.

Це – не програма для середнього класу чи для бізнесу, це не програма розвитку. Це не програма тих, хто реально бачить ситуацію: потенційний дефолт України цієї осені, стрибкове зростання еміграції, глибока криза довіри між суспільством і політикумом.

Ця програма – беззубий несвіжий продукт, негідний ні перемагати на виборах, ні бути програмою майбутнього уряду. Вона тільки підкреслює світоглядну слабкість опозиції, брак бачення майбутнього і глибоку неадекватність сьогоднішньому дню.

Насамкінець

Я – громадянин, що не бажає бачити, як популізм вкотре знищує мою державу. Я хочу обрати найкращу програму і найякіснішу команду. Тому не треба мене звинувачувати у тому, що якщо ви будете неякісними – я не оберу вас.

Чи стану я і мільйони людей знову “противсіхами” (і/або не прийдемо на вибори) – залежить від вас, політики. І від ваших програм – їх виборці все-таки читають.

Конкретні програмні пропозиції – у наступній статті.

Остап Кривдик, політолог, активіст, для УП

Постійне посилання: http://www.pravda.com.ua/columns/2012/05/16/6964589/

Popularity: -0% [?]