Данута КОСТУРА

В рамках четвертого міжнародного фестивалю «Книжковий арсенал» видавництво «Фоліо» презентувало автобіографічну книгу третього президента України «Недержавні таємниці. Нотатки на берегах пам’яті». Подія зібрала багатьох його прихильників.

Формували майбутнього президента батьки – беззаперечні його авторитети. У сім’ї сільських вчителів знали, що таке національна і людська гідність. Батьки навчили сина любити рідну землю і людей. «То був трохи сумний, щемливий спогад, але все одно з тих, дуже світлих, які розраджують душу» – такий стан світлого суму проходить через всі розділи книги, де йдеться про батьків, дитинство, рідну Хоружівку, людей, з якими був поряд.

Батько

На долю батька випав сталінський ( у ранній молодості) табір та німецькі чотири табори, з яких утікав, щоб знову опинитися в черговому. Номерний знак 11367 з Освєнцімума нагадував про цей факт повсякчас. Андрій Ющенко після війни мав можливість вибору – цілий світ чи СРСР з його Голодомором і словами Сталіна, що нема військополонених, є самі зрадники. Але не мислив себе поза Україною. І вернувся. Не чіпали. Женився. Як вчителя відправили на Західну Україну. Вдалося порозумітися з повстанцями. Через це зацікавились ним органи безпеки. Він втік додому. Завели справу «Хитрого» – таку кличку дали йому чекісти. Один з підісланих до нього чоловіків попередив, щоб остерігався провокацій. А найближчий друг, який виявився агентом, не доносив на нього. Ангел-хоронитель Андрія Ющенка завжди був поруч. Батько був найвищим авторитетом для сина.

Інститут

Після школи Віктор вступив у Тернопільський економічний інститут. Мріялося про пізнання інших країн. На горищі, на сіні, у пахощах різнотрав’я так солодко читалися томи «Всесвітньої історії». Мріялось про світові експедиції, географічні відкриття. Бачив себе тільки географом чи археологом. А тут мамине безапеляційно-аргументоване: «Будеш бухгалтером!». Підкорився. Знайомий хлопець , який вчився у цьому інституті, розрадив розповідями про свої чисельні походи у гори, сходження на Говерлу. Згодом Віктор вже сам організовував походи однокурсників. Карпати стали його пристрастю.

А бухгалтерія виявилася одною з найскладніших дисциплін серед економічних наук, оскільки вимагала розуміння фінансів, кредитної практики, статистики, економічного планування. А звідси – добре пізнання економіки. Політекономію вчили за Брегелем, з припискою в кінці чогось «соціалістичного», що викликало у студентів іронію.

Радянська система вчила нещирості, вчила співіснувати з неправдою. І все найогидніше, які існує у нинішньому суспільстві, родом з тих комуністично-комсомольських часів. Антикомунізм Віктор успадкував від батька. У групі таких було багато. Книга «Один день Івана Денисовича» Солженіцина, прочитана за ніч, лягла на благодатний грунт.

Після інституту кілька місяців працював на Косівщині, у селі Яворів, з його полонинами, сіножатями, килимарством і портретами Франца Йосифа, австрійського цісаря. Народ вважав, що цісар зробив багато доброго для їх краю. Був 1975 рік.

Армія

У сім’ї вважали, що чоловік повинен відслужити. Інші варіанти не обговорювалися. Служив у Вірменії, на кордоні з Туреччиною. Земля там випалена сонцем. «Армія була таким досвідом, коли не жалкуєш, що він був, але жалкуєш, яким він був» – уявлення про армію не збігалися з дійсністю. Вона була одним з найбільших його розчарувань.

Банкір

Після армії мріяв про цікаву роботу, аспірантуру( мав на той час декілька наукових статей), сім’ю. Економісти були в дефіциті. Було багато пропозицій. За порадою колеги звернувся до одного з начальників сумського відділення Держбанку. Після розмови прийняв пропозицію покерувати Ульянівським районним відділенням.

У цьому містечку прожив 10 років. Одружився, народилися двоє діток. У роботі не боявся вводити нові віяння. На базі свого банку відкрив експериментальну програму, пов’язану з кредитуванням. Не всі сприйняли його новації. Після поїздки зі звітом у Київ, Віктора Ющенка запрошують на роботу в республіканський Держбанк, в агропромівський відділ.

Настали часи перебудови. Вона перш за все торкнулася банків. Вадиму Гетьману доручили створити Агропромбанк, згодом, акціонерний комерційний банк «Україна» – першу ластівку нових віянь. Ющенко стає невдовзі першим заступником Гетьмана. У сфері його відповідальності знаходилися всі ключові питання банку. Вадим Петрович навчив його бути максималістом, дивитись за горизонт. Тоді зникає метушня, легше відрізнити важливе від другорядного.

А потім була пропозиція очолити Національний банк України. На той час парламент вже «спалив» через свою незрілість, через брак знань двох високопрофесійних голів НБУ – Володимира Матвієнка і Вадима Гетьмана.

Полишати банк «Україна», який мав усі перспективи стати банком №1, і не тільки в Україні, не було бажання. Унікальні чорноземи, аграрні традиції, формування фермерського сегменту давали всі підстави для такого оптимізму. Та все ж Івану Степановичу Плющу було важко відмовити. Ющенко погодився, парламент проголосував.

Хаос, який тоді панував у державі, панував і в Нацбанку. Перш за все, це була проблема платежів. Гроші губилися на неозорих територіях колишнього Союзу, між українськими містами. Почав будувати власну платіжну електронну систему. 1 жовтня 1993 року система почала діяти. Приріст ВВП завдяки цьому введенню – 0,5 % щороку. Блискуче спрацював як куратор Анатолій Савченко. Ця система була і залишається однією з найсучасніших платіжних світових систем.

У липні 1993 року була створена міжбанківська валютна біржа – ще один потужний прорив у банківській царині. Маємо завдячувати цьому прориву Вадиму Гетьману, якого Ющенко запросив на посаду директора. Запрацювала і зернова біржа.

У 1993 році інфляція становила 10 256 %. Через чотири роки вона була 10%.

Гривня

У січні 1996 року була подолана платіжна криза, відрегульований валютний та зерновий ринок, приборкувалася гіперінфляція. Можна було вже думати про введення гривні. На той час прем’єром був Євген Марчук, який , за словами Ющенка «умів чути і сприймати різні позиції, вислуховувати різні думки і бути доволі безстороннім у прийнятті рішень». У голови Нацбанку з’явився серйозний партнер, який поділяв його погляди – грошова реформа має базуватися на довірі. Переконав у такому підході президента Леоніда Кучму. Але за три місяці до початку реформи Марчука відправляють у відставку. Прем’єром стає Лазаренко. Виникли труднощі – Лазаренко вважав, що конфіскація є кращою у введенні гривні. Але підсобив президент.

Національний банк працював, як швейцарський годинник. Володимир Стельмах, Валентин Терпило, Олександр Кірєєв – люди, на плечі яких лягли основні навантаження щодо розробки концепції і плану грошової реформи. А ще був створений один з трьох найкращих монетних дворів світу. Маємо завдячувати цьому факту Руслану Арешковичу.

Національний банк провів реформу за вищим розрядом. Вона була визнана експертами однією з найуспішніших у всій післявоєнній Європі. У 1997 році Національний банк України і його Голова увійшли у п’ятірку кращих центральних банків і банкірів світу.

Прем’єр

Своє майбутнє Віктор Ющенко бачив у розбудові Нацбанку. Довіра до нього, як до голови була найвищою у суспільстві. Утворювалися багато нових банків, заходили іноземні. Було цікаве поле для професійної діяльності.

Пропозиції очолити уряд не тішили. Відмовлявся. Аргумент Кучми, що йому нікого ставити врешті спрацював. Кучмі потрібен був прем’єр, який би урівноважував східний вектор західним.

За три місяці уряд сформував бездефіцитний бюджет, провів урядову реформу, сформував графіки погашення боргів по зарплатах і пенсіях, тощо. У 2000 році прийняв програму «Зерно України» і наступного року зібрали майже 40 млн тонн зерна ( проти 24 млн у попередньому).

Скасувавши дії одразу тисяч бартерних і пільгових постанов, уряд зупинив криміналізацію державних фінансів, оздоровив економіку.

Але не дрімали політики, для яких легальна економіка, публічна політика були неприйнятні. Парламент з благословення президента відправив уряд у відставку.

Вибори президента

На співочому полі Віктор Ющенко виголосив, що йде у президенти. А невдовзі Україна здригнулася від звістки про отруєння кандидата у президенти. Війнуло середньовіччям.

Він вважає, що у його отруєнні були задіяні політичні гравці найбільшого калібру. Мотив замаху – бачив свою країну в європейському вимірі, що було неприйнятно для Росії. Проте був збіг інтересів інших сил, для яких Ющенко-президент був небезпечним. Нейтралізуючи його у своїх приватних інтересах, могли підіграти іншій особі. Слідству важко пробитися крізь політичну доцільність. «Треба, щоб зірки у якийсь особливий спосіб розташувались на небі – можливо, тоді щось у тій справі зміниться». Він знає, хто його отруїв. І знає, що той про це знає.

Був момент, коли він хотів зійти з дистанції. Але усвідомлення того, що все повернеться , як було, спрацювало запобіжником.

Допомагав своєю енергетикою Майдан. Він лікував ліпше за будь-якого професора медицини.

У час, коли заговорили про застосування сили проти Майдану, почався пошук виходу з кризи. Результатом переговорів стала Конституційна реформа, згідно якої багато повноважень, які мав Кучма, переходили прем’єру. Ющенко вважав, що це не нестиме загрози курсу і реформам, оскільки прем’єром буде хтось із соратників.

Президент

Президентство Віктора Ющенка затьмарювало отруєння, нагадуючи про себе повсякчас. Постійний прийом ліків, з їх побічними діями у вигляді постійної нудоти, операції вихідними (26  операцій в Україні і за кордоном) не сприяли такій потрібній у цей час дієвості. А коли почалось видужування, ввійшла в силу Конституція 2004 року.

Помаранчеву команду, різнопланову, від соціалістів до націоналістів, об’єднало неприйняття режиму Кучми. Після того, як режим впав, оголилися протиріччя у баченні майбутнього. Також почались процеси перегрупування під сильного прем’єра. Боротьба між групами ставала все брутальнішою. За девять місяців чвар кредит довіри суспільства впав. Результатом стала відставка Тимошенко, Порошенка і ще кількох посадовців.

Були два кандидати на посаду прем’єра – Петро Порошенко і Юлія Тимошенко. Ющенко вважав, «що з усієї помаранчевої команди Петро Порошенко найбільш компетентний та грамотний політик, готовий до серйозної державної посади».

Тимошенко бачив головою РНБОУ. Та там не бачила себе сама Тимошенко

Вже через два тижні після відставки вона у Москві зустрічається з Путіним. Проти неї призупиняється кримінальна справа. Про що вони домовлялися за обідом, стало зрозуміло із її подальших політичних кроків. Ющенко переконаний, що вона повернулася з Москви із завданням дискредитації помаранчевого руху і його , як лідера. БЮТ долучилася до опозиції, яку уособлювали тоді комуністи і ПР.

«Тимошенко – це моя найбільша помилка» – скаже згодом Віктор Ющенко.

У часи його прем’єрства, захищаючи свою підопічну, почув кучмине: «Вікторе, ти що не розумієш, що вона аферистка?!». Мабуть тоді ще не розумів.

Її «зондер команда» по знищенню іміджу Ющенка як президента фахово робила свою справу. Всі невдачі, всі промахи у керування державою перекладалися на президента. «Що зробиш, якщо у неї брехня виглядає більш переконливо, ніж у когось правда. Це великий талант певної категорії політиків» – пише Ющенко. Розцвів пишним цвітом популізм .

Авантюри процвітали. Одна з найбільш вражаючих – створення у 2009 році спілки з ПР, яку очолював Янукович. Консультував перебіг авантюри Медведчук ( У цьому не має нічого дивного – ще у 2007 році вона пропонувала зробити його віце-прем’єром). За цією угодою президент вибирався парламентом, а вона була б незмінним прем’єром. Ющенко попередив, що не допустить такого сценарію і добровільно піде у відставку. Тоді будуть дострокові президентські вибори. Янукович не пристав до цієї авантюри. Тимошенко заявила на телеканалі, що Ющенко і Янукович змовилися, щоб втягнути її у переговорний процес.

« Це просто не вкладається в голову, що люди, які наділені найвищою владою, можуть так брехати, нехтуючи національними інтересами. Інший бік проблеми – суспільство, яке готове слухати брехню» – пише президент Ющенко.

Чому?

До Ющенка як до президента є багато питань. Він намагається відповісти на них у своїй книзі.

«Чому не було спроб повернутися до Конституції 1996 року?» – одне з них.

Перша причина – Конституцію 2004 року сприймав, як фундаментальний компроміс, як більш демократичну. Майдан боровся проти диктатури, чи просто за нову диктатуру? Друга причина – у парламенті до червня 2006 року працювала більшість, сформована Кучмою. Розпустити парламент у рамках конституції не було можливості.

«Чому бандити не сидять у тюрмах?»

Президент не судить і не саджає. Президент формує політичний курс і систему влади у відповідності до Конституції і законів України. На силових посадах були люди з Майдану, які мали всі повноваження «садити бандитів у тюрми».

«Чому Грузії вдалося провести реформи?»

У Саакашвілі була підтримка парламентської більшості. Він мав повноваження навіть більші, ніж Кучма. Грузини є більш консолідованою нацією, ніж українці. « Мушу визнати, що голосуючи за зміни до Конституції у грудні 2004 року, я розраховував на прем’єра, який реалізуватиме політичний курс президента і на формування помаранчевої більшості у парламенті за результатами виборів 2006року. І це мала бути більшість на базі єдиного блоку помаранчевих сил. Стартові можливості українського і грузинського президентів різнилися, тому таким відмінним вийшов результат».

«Не треба було підписувати ніяких документів з Януковичем і укладати мирову угоду з ворогами»

Ми 5 років жили в стабільності ( За ці роки прийшов 31 мільярд інвестицій. Національний бюджет виріс втричі; мінімальна пенсія у 2004 році була 50 грн, а 1 січня 2010 року – 695 грн). Для консолідації українців потрібен був діалог. Колись треба було його починати. За 5 років багато проблем не вирішиш, але є можливість їх дещо спростити. Круглий стіл, діалоги, меморандуми, універсали – усе це інструменти порозуміння і досягнення національної єдності.

І на закінчення

Ми всі ці 10 років жили у звинуваченнях президента України Віктора Ющенка. Ця книга допоможе нам зрозуміти, як підлість, ницість і брехня знищили імідж президента, якому спочатку ми кричали «осанна» , щоб, невдовзі, «каменувати» в його особі порядність, щирість, патріотизм .

Данута Костура

Popularity: 5% [?]