Данута КОСТУРА
Нещодавно громадськість збурило повідомлення у газеті «Факты и коментарии», що діти вимушених переселенців, які проживають з батьками у ворзельському санаторії «Перемога», пошматували державний прапор України. І це ще один показовий факт громадянської непорядності мешканців Донбасу, яких прийняли, обігріли люди з інших регіонів. Газета нанизувала подібні приклади невдячності один на другий.
Ворзельський випадок вирізнявся тим, що був «ексклюзивом». Сам секретар селищної ради Олег Атаманчук підтвердив, що цей випадок мав місце.
Ми теж захотіли мати інформацію з «перших вуст», і от що на це у письмовій формі відповів ворзельський секретар:«Секретарь ворзельской поселковой рады Атаманчук О.М. не подтверждал правдивости слухов о снятии украинского флага в поселке Ворзель. Были слухи, которые проверяются компетентными органами и по окончании проверки дадут соответствующую информацию. «Словно мухи тут и там, ходят слухи по домам, а беззубые старухи их разносят по умам» (Высоцкий).Государстводелает все необходимое, чтобпереселенцам с востока и Крыма были предоставлены все необходимые условия для проживання. Местное население в меру своїх возможностей помогаетим и с пониманием и сочувствием относитсяк своїм соотечественникам, попавши в беду.Произвольная интерпретация слухов, выращиваниеиз мухи слона, способны только разжигать недоверие и неприязнь. « Слух дурной всегда звучит в устах кликуш, а к хорошим слухам люди не привикли. Говорят, что это выдумки и чушь» (Высоцкий)».
Негативна інформація про мешканців Донбасу, які полишили домівки, рятуючи своє життя і життя своїх дітей, останнім часом ллється потоком. Специ у цій царині знають, як зіштовхнути місцевих людей і біженців, посіявши взаємне неприйняття. Соціальні психологи вважають її частиною інформаційної війни і радять громадянам не поширювати негатив, якщо вони безпосередньо не мали до нього відношення.
Багато хто з нас на початках щиро відгукнувся на біду і добросовісно почав допомагати біженцям. Можливо, хтось не відчув вдячності, на яку розраховував з іншого боку, можливо не склалося зі спілкуванням, можливо були завищені вимоги переселенців до своїх благодійників. І такі викиди негативу лягають на благодатний грунт. Не будемо відкидати такі моменти.
Мабуть, перед тим, як допомагати, слід завчасно «запрограмувати» себе на невдячність тих, кому підсоблятимемо.
Поставмо себе на їх місце – раптом ви повинні кинути все таке рідне напризволяще і піти в невідомість. А там, у зоні вогню, залишилися близькі.
У санаторії «Перемога» підійшла до групи переселенців. Молода сімя з двома дитинчатами, дівчинці – кілька місяців, хлопчику – чотири рочки. Вони з Ясинуватого. Там полишили добротний дім, рятуючись не тільки від вогню, але й від терористів. Бо вони – проукраїнські. Це ще один з тих донбаських феноменів, які вражають. Це чудові молоді люди. Вони надіються, чекають, що невдовзі повернуться додому, тому чоловік не шукає постійної роботи, а перебивається підробітками на будівництві. Зі слів його батька, який залишився у місті, коли ввійшли наші бійці на «бетеерах», які не зупинялися, люди на ходу кидали їм кавуни. Сусідка батьків почала знімати все це на телефон, погрожуючи, що покаже це «своїм», тобто терористам. Ось у таких умовах приходиться жити патріотам України.
Серед групи була активістка, правозахисник Ольга Квітка з Красноармійська. Вона робить все, що може, щоб місто було українським за суттю. Дивується, чому факти агресивного поводження переселенців, про які говорять, не розслідуються правоохоронцями.
Державний службовець з Луганська разом з дванадцятирічним сином, дві одинокі пенсіонерки теж знайшли притулок у санаторії.
Всі ці жінки щирі у своїх симпатіях до України.
Місяць у християнському дитячому таборі «Відкрита Біблія» проживали 35 осіб з Зугресу. Коли спілкувалася з однією жінкою, не полишало відчуття, що вона чогось побоюється. Жінка говорила обережно, не відкриваючи своїх проукраїнських поглядів. І це вже тут.
Зрозуміла чому, розмовляючи з президентом фонду «Відкрита Біблія» Григорієм Ступаком. Фонд спонсорував перебування біженців у таборі впродовж місяця. Половина з них мало ототожнювала себе з Україною. Вони розгублені, в них різні погляди. Вони довіряли кремлівській пропаганді.Приходилося обережно привчати цих людей до українських символів, доводити, що Україна набагато позитивніша, ніж їм втовкмачувала роками російська пропаганда.
Такі наші донбаські реалії. Люди довіряли кремлівській пропаганді . Вона вміло подавала 80 відсотків правди, а решту, 20 відсотків, залишала для ницої брехні. Та попробуй розберись, коли так щиро, вкрадливо, твоєю мовою говорять про наболіле.
Не піддаваймось на провокації, які влаштовують нам наші недруги. Памятаймо, що це провокації. З розумінням поставмось до людей, які вимушено покинули свої домівки. Допоможімо деяким з них зрозуміти правду, якою вони були обділені.
Данута КОСТУРА
Popularity: 2% [?]