Данута КОСТУРА
Саме поняття «громадське здоров’я» нове не тільки для більшості пересічних громадян, але й для частини медичної спільноти. А тому нещодавнє створення структури «Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України» викликало у багатьох недовіру до цієї інституції, багато запитань щодо її доцільності. Щоб прояснити ситуацію, ГО «Інтерньюз -Україна» запросив генерального директора «Центру громадського здоров’я» Наталію Нізову розказати журналістам про Центр та його завдання. Серед запрошених були також і журналісти «ІВ».
Створення Центру
Центри громадського здоров’я діють у європейських країнах як органи контролю і запобігання захворюваності. Створенню Центру в Україні передувала велика підготовка. До робочої групи, увійшли науковці, провідні галузеві фахівці, представники Держсанепідслужби, Європейського Союзу, ВООЗ. Вивчався досвід європейських та американських подібних інституцій.
Центр утворюється шляхом об’єднання 9 національних інституцій і 25 регіональних лабораторних центрів (колишні СЕС).
«Проблема Держсанепідемслужби була у тому, що вона поєднувала в одній структурі дві функції – функцію моніторингу, тобто контролю за ситуацію і функцію перевірок, чого апріорі не повинно бути. Тому процес реформування став фактично поштовхом до розвитку системи громадського здоров’я», – сказала Наталія Нізова.
Планується, що нова інституція підпорядковуватися Кабінету Міністрів або Адміністрації Президента і буде незалежною від Міністерства охорони здоров’я, щоб уникнути впливу останнього на висновки , бачення та аналіз даних, які робитиме Центр.
Що таке громадське здоров’я?
Генеральний директор пояснює: «Громадське здоров’я – це вмотивоване заохочення до здорового способу життя самої людини. Якщо покладати відповідальність на лікаря, який може поставити діагноз, призначити лікування, а людина при тому не буде зацікавлена, щоб бути здоровою і мати якісне життя, то зусилля не будуть успішними. Функція громадського здоров’я спрямована на створення умов, у яких люди хочуть і можуть бути здоровими».
«Мистецтво профілактики захворювань» у західних країнах досягло величезних успіхів, результатом якого стало подовження життя людей.
Що потрібно робити?
Міжнародні організації дали низку оцінок нашій системі контролю. Зокрема, було сказано, що крім сфери ВІЛ та туберкульозу, в Україні відсутня система контролю за іншими захворюваннями.
Тільки в туберкульозі, завдяки електронній он-лайн системі, ми маємо універсальну, інтегровану на всі рівні, систему інформації. Якщо десь в іншому місті ввели в базу хворого туберкульозом, через кілька хвилин це бачать у столиці.
Натомість ми стоїмо на грані повернення захворювань на кір та краснуху через низький рівень охоплення вакцинацією, через невідповідальне відношення до неї впродовж останніх 10 років. Європа стурбована, що сьогодні Україна перебуває у червоній зоні цих хвороб.
Стосовно вживання алкоголю і куріння пані Нізова висловилася так: «Не бачу сьогодні у нас адекватної політики, крім написів «Міністерство попереджає».
Серед викликів , які вимагають вирішення, і стійкість до антибіотиків, яка виникає внаслідок безконтрольного їх застосування пацієнтами без призначення лікаря, і внутрішньолікарняна інфекція, що виникла у хворого під час лікування чи обстеження, і низька фізична активність, і нездорове харчування.
Функції громадського здоров’я концентруються не на проблемах конкретної людини, а на проблемах всього населення.
Приватна медицина в Україні розвивається, але вона не орієнтована на потреби громади. На сьогодні її не можна назвати конкурентним середовищем, тому що є лише точкові прикладення. Не можна говорити про системний вплив приватної медицини навіть на окремій території.
Децентралізація і Центри громадського здоров’я у регіонах
На Центр покладається забезпечення функціонування системи епідемнагляду. Упродовж 2017 року Центр має утворити мережу міжрегіональних лабораторій та підрозділів. Вони реагуватимуть на різні загрози.
На сьогодні є бачення, як будуть формуватися обласні громадські центри. Вони підпорядковуватимуться Центру громадського здоров’я. І тут велика роль належить місцевим громадам і місцевим лідерам. Планується, що через місцеві виконавчі органи Центри здійснюватимуть контрольно-наглядову діяльність за дотриманням санітарних норм, за винятком питань безпеки харчових продуктів і нехарчової продукції, якими сьогодні відає Держпромспоживслужба.
Утримувати ці центри будуть місцеві громади, оскільки вони повинні бути зацікавленими, щоб населення було здоровим. Це питання зараз опрацьовується.
Лікар, виявивши на первинному рівні інфекційне захворювання, інформує Центр громадського здоров’я у себе на території. Епідеміологи будуть здійснювати наступні кроки.
У нас є ендемічні райони з захворюваннями щитовидної залози, захворюваннями легень, тощо. Регіональні центри мають надавати рекомендації органам виконавчої влади щодо їх дій.
Центр матиме на територіях лабораторії. Терміново повинна бути розбудована функція моніторингової оцінки, а саме збору даних та аналітики. Повторюємо: є тільки два захворювання СНІД і туберкульоз, – де існують електронні бази даних. На сьогодні зафіксовано 237 тис. ВІЛ-інфікованих. Біля 130 тис. з них стоять на обліку.
«У нас не має єдиної бази по гепатитах, серцево-судинних захворюваннях. Сьогодні не знаємо, скільки, скажімо, у нас пацієнтів з інфекціями, які передаються статевим шляхом. Дермато-венерологічна служба не звітує, тому що затверджені раніше Кабміном статистичні форми не передбачають реєстрацію по гонореї, інших венеричних захворювань, окрім сифілісу. У нас збільшилось число людей з вродженим сифілісом. Моніторинг і оцінка всіх захворювань повинна бути у руках держави», – сказала Наталія Нізова.
Кадри
МОЗ зобов’язався розробити проект закону про громадське здоров’я, адаптувати законодавство до вимог ЄС, провести реформу до – і післядипломної підготовки кадрів.
«Дипломи по спеціальності «громадське здоров’я» отримують тільки студенти Києво- Могилянської академії. Але вони практично не можуть працевлаштуватись. Чудові дипломні роботи. Але начальники управлінь не розуміють для чого їм такі працівники. Досі не має розуміння того, що управління охороною здоров’я мають здійснювати менеджери, а не класні хірурги чи класні акушер-гінекологи. І це належить переламати», – наголошує пані Нізова.
Ректори ВНЗ прийняли рішення про доцільність введення спеціальності «громадське здоров’я» і Міністерство освіти зараз буде його розглядати.
Місія Центру – забезпечити якість життя та здоров’я населення України шляхом профілактики захворювань, захисту і зміцнення здоров’я кожної людини.
Центр повинен давати ефективну відповідь на надзвичайні події, створити джерело експертного аналізу, яке було б основою для прийняття рішень у сфері громадського здоров’я для керівництва держави і регіонального керівництва та стати рівноцінним партнером для міжнародних інституцій, з якими буде говорити однією мовою.
Данута КОСТУРА
Наталія Миколаївна Нізова – закінчила Одеський медичний інститут ім. Пирогова, кафедра акушерства та гінекології (1979),лікар акушер-гінеколог вищої кваліфікаційної категорії, доктор медичних наук, заслужений лікар України, директор Державної установи «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами Міністерства охорони здоров’я України», з вересня 2016 р.генеральний директор Центру громадського здоров’я МОЗ України.
Газета «Ірпінський вісник» №44(2788) 28 жовтня 2016 року
Popularity: 2% [?]