Доброволець

Данута КОСТУРА

23 серпня у приміщенні Ірпінського історико-краєзнавчого музею відбулася зустріч громадськості Приірпіння з Ігорем Домбровським –  громадським діячем, головою  ГО «Самозахист». Він приїхав  додому у десятиденну відпустку, як боєць АТО. Його бачення, його виважену  думку про воєнні події , про виклики, хотіли почути багато людей. На їх численні питання він  відповідав впродовж трьох годин .

Ігор Домбровський почав свою  зустріч з нашої незакінченої розмови, яка відбулась перед початком.  На зауваження, що у його постаті з’явилося щось особливе, він сказав, що не тільки він, але й всі, хто воює, це  – «люди, обпалені війною». Війна, неначе, тінь, залишає слід у пам’яті, душі, на серці надовго, можливо, на все життя.

Ігор Домбровський  коротко розповів про своє перебування в армії, а потім став відповідати на питання присутніх.

Після анексії Криму « мені пощастило – взяли  добровольцем в Українську Армію». Інші хлопці – добровольці знаходили місця в добровольчих батальйонах.

Потрапив у відому 72 механізовану бригаду( піхоту). Став заступником командира роти, у підпорядкуванні має 92-х бійців. Після тренувань на житомирському полігоні їх перемістили у Запорізьку область, на кордон з Донбасом. Коли наближалася дата референдуму, стояли на блок-постах в районі Маріуполя, підсилюючи внутрішні війська.

Згодом був Ізваринський котел, де частина бригади попала в оточення. Цей котел – прорахунок генералів. Його шоста рота з боєм прорвалася з оточення завдяки командиру батальйона Михайлу Драпатому, всім побратимам, які не здалися. « Я пишаюся, що маю відношення до них». Ігор вважає, що не вправі засуджувати чи виправдовувати тих, хто лишив поле бою і втік до РФ. Вважає, що це спільна відповідальність і «нас, командирів». Аналіз можуть зробити фахівці, які там перебували. Щодо поранених, які не в змозі були воювати, питання, взагалі, не повинні виникати.

Після «котла» бригада була виведена в Мелітополь, на відпочинок.

Прорахунків, незрозумілих дій з боку керівництва достатньо, але бійці домовились не викидати зараз негатив назовні. Бо цим користуються вороги, роздмухуючи негативи до великих розмірів. Навіть, якщо це суцільна маячня, вона все одно впливає на громадську думку, на тих, хто повинен прийти в армію. А ще Ігор каже, що одна справа, коли у твоєму розпорядженні невелика ділянка і інша, коли ти в штабі і бачиш весь театр воєнних дій.

Щодо введення військового стану, то Ігор Домбровський вважає, що у керівництва і без введення є можливість впливати на хід війни. Крім того, військовий стан може спричинити опір місцевого населення. Українське військо так довго не може взяти міста, бо дорожать життям простих людей, не хочуть руйнувати міську структуру.

Говорив і про стосунки армії і місцевого населення, яке в деяких місцевостях вороже до неї ставилось. Він вважає, що все це через брак інформації, через брак контактів. З цими людьми треба розмовляти, треба їх вислуховувати, доводячи до них свої аргументи. Тоді є шанс змінити їх ставлення до України.

І навів,як приклад, свою розмову з греком, який живе в селі біля Маріуполя. Він не сприймав української армії.  У нього є грецький паспорт. Але у Грецію не хоче – там свої проблеми. Є у нього і російський – але у Росії ще гірше , ніж в Україні. Як не крути, але Україна виявилася для нього найбільш позитивною. тут найкраще. Врешті, у розмові, несподівано для нього, вийшли на факт, що Українська армія захищає і його благополуччя. То чому ж таке неприйняття?  Неспростовні аргументи розізлили українського грека. Але подумавши , він прийшов на наступний день миритися. І таких розмов відбувалося багато. З десяток таких «навернених» Ігорем Домбровським людей згодом телефонували  йому.

Ігор Домбровський продовжує і на війні робити свою справу – тактовно, спокійно, аргументовано пояснювати , переконувати, навертати. Але ми знаємо його, і як людину, яка у цивільному життя могла при необхідності рішуче і твердо взяти ініціативу у свої руки.

Зараз Ігор воює пліч-о-пліч з бійцями, які стояли по інший бік Майдану . Ці хлопці виявилися надійними побратимами  на передовій. Зараз вони всі єдині у відстоюванні цілісності України. Ще одна життєва правда.

Щодо люстрації, то вона повинна проводитися постійно. А повну треба провести після перемоги, спокійно все проаналізувавши. Якщо керівництво якогось рівня недолуге, неефективне, то його треба швидко замінити на більш професійне. І навів, зокрема, приклад такої недолугості, коли бійцям в оточенні скидали боєкомплекти не до тієї зброї, яка у них була. Ігор Домбровський вважає , що не потрібно звинувачувати всіх огульно, зокрема і генералів, які є теж заручниками системи. Критерієм відповідності до посади є готовність змінювати себе і армію. Наша армія реформується під час воєнних дій.  Армія – це віддзеркалення  суспільства.

У розмові з Ігорем, запитала, що відчув, приїхавши з війни у мирне , спокійне, комфортне Приірпіння. Чи не має у нього гіркоти, що він ризикує життям щомиті, а  в той же час більшість людей не надто переймається війною, яка десь там, далеко. Ігор сказав, що деяких бійців таке ставлення до війни дратує. Він тоді нагадує, що вони пішли воювати за те, щоб їх рідні сміялися, раділи життю, будували плани. Якщо це так, то вони роблять свою роботу. Але люди повинні співпереживати. Тоді це буде правильно.

Ігор Домбровський зараз знову зі своєю ротою. Побажаймо йому щасливого повернення.

Данута КОСТУРА

газета “Бучанські новини” №34 ( 494) 5 вересня 2014 р

Popularity: 4% [?]

1 коментар до "Доброволець"

  1. Дякую, панї Дануто, за те що пишете про таких людей. З ними Вкраїна має майбутнє!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code