Данута КОСТУРА
Наша медицина на роздоріжжі. Старий підхід відживає свій вік, новому важко пробитися через товщу нерозуміння, неприйняття, штучного стримування та й просто лінивства з боку тих, хто повинен би новітні процеси стимулювати. Не останню скрипку у цьому зачарованому колі реформування медицини відіграє і непродуманість реформи.
Ірпінь знаходить у собі сили вести перед у справі модернізації нашої охорони здоровя. Він не винаходить велосипед, а по мірі можливостей намагається реалізовувати досвід західних країн, використовуючи будь яку можливість прискорити процес.
Днями у приміщенні Ірпінської міської поліклініки відбулася зустріч місцевих лікарів з німецьким колегою, професором університетської клініки ім. Гете (м. Франкфурт), керівником приватної клінічної практики з питань дитячої та сімейної медицини Валентином Герайном. Перед зустріччю головний лікар Ірпінської лікарні Андрій Тумасов зачитав послужний список професора, який зайняв три сторінки друкованого тексту.
Валентин Герайн прибув до нас як консультант у справі побудови медичного Центру. Щоб медичний центр відповідав європейським стандартам, необхідно знати яке придбати обладнання, які технології використати. У пана Герайна великий досвід в організації медичних центрів ( близько 20) у різних країнах.
Андрій Тумасов коротко проінформував гостя про стан медичної допомоги у Приірпінні. Великою проблемою є розкиданість медичних закладів у різних місцях. Так , зокрема, стаціонарні відділення Ірпінської міської лікарні розташовані у Бучі, пологовий будинок та гінекологічне відділення – у Ворзелі, дитячий стаціонар та жіноча консультація в Ірпені. Звести під одним дахом всі підрозділи і призваний майбутній медичний центр. Згодом планується побудувати діагностичний відділ з комп’ютерною томографією, МРТ та інше. Таким чином всі заклади сконцентруються в одному місці, у своєрідному медмістечку.
Остання реформа системи охорони здоровя в Україні передбачає поділ медицини на первинний, вторинний, третій і четвертий рівні. Щодо Ірпінського регіону, то, наразі, йдеться про первинну та вторинну допомоги.
Первинна медична допомога надається на рівні амбулаторій сімейної медицини. Наразі у 3-х амбулаторіях, які вже функціонують в Ірпені та ще у трьох, які є у селищах, приймають лікарі, які повинні, згідно з реформою, стати сімейними. Сімейний лікар – лікар високої кваліфікації. У європейських країнах такий лікар здатен обстежувати та успішно лікувати близько 80% захворювань пацієнтів. Сімейні лікарі володіють поглибленими знаннями з акушерства, отоларингології, офтальмології, тощо.
На вторинному рівні медична допомога надається на рівні поліклініки, де приймають лікарі вузького профілю. До вторинного рівня відноситься і лікування у стаціонарах.
ТРЕБА СТАВАТИ КОНКУРЕНТНОЗДАТНИМ
Валентин Герайн поділився своїми враженнями від побаченого в Ірпені. Він вважає, що перебуваючи поруч з Києвом, «Ірпінь має великий шанс підняти свою медицину на більш високий рівень». У пана Герайна залишилося гарне враження від відвідування ортопедичного відділення у стаціонарі, де лікарі разом з мерією хочуть зробити нову операційну, оснащену найсучаснішим обладнанням. Приємно було бачити на вулицях багато молодих людей, вагітних жінок, дітей.
Валентин Герайн сказав, що постарається «разом з вами і вашим керівництвом зробити все можливе і неможливе », щоб охорона здоровя в Ірпені та Приірпінні була достойна, а ірпінська медицина змогла дійти до третього рівня (третій рівень медичної допомоги – це спеціалізовані клініки, лікарні та центри). Медицина може бути успішною, якщо в Ірпені навчаться заробляти гроші на медичних послугах, створивши, зокрема, медичні центри. Це могли би бути центри, які би спеціалізувалися, скажімо, в області акушерства і гінекології , штучного запліднення чи реабілітації. Можна також проводити операції по вживленню тазостегнових чи колінних суглобів.
Сюди змогли би приїжджати за подібними медичними послугами пацієнти з інших країн. Люди шукають, де їм можуть надати медичну послугу якісно і дешевше. Німець,за словами Валентина Герайна, думає, де, скажімо, можна недорого протезувати зуби чи тазостегновий суглоб. І жартівливо навів приклад щодо стрижок – в Ірпені його постригли за 60 грн, у Німеччині він заплатив би за неї 18 євро.
Як приклад успішної роботи пан Герайн навів досвід Білорусії, де у 1993 – 96 роках він консультував будівництво Центру дитячої гематології. Побудова обійшлася у 32 млн доларів. Тоді велику допомогу Білорусія отримала саме по чорнобильській лінії. Зараз Центр заробляє величезні гроші.
Професор вважає, що медицину треба перевести на приватну основу. Тільки тоді вона стане якісною і конкурентоздатною. Якщо, наразі, не має змоги зробити її приватною, то потрібно зробити якусь проміжну стадію.
ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ
Потім професор Герайн відповів на запитання ірпінських лікарів. Їх цікавило, як функціонує медицина у Німеччині, як здобувається освіта медика, яка ситуація з імунізацією, скільки медсестер закріплені за лікарем, чи є відомча медицина, як справи з профілактикою, чи застраховані лікарі, яка роль Асоціації лікарів, тощо.
Подаємо короткі відповіді на запитання
Німеччина щороку тратить на охорону здоровя близько 280 млрд євро.
Страхування. Кожен, хто живе у Німеччині, повинен бути застрахованим. Сума страховки залежить від заробітку працівника. Кожен працівник, який заробляє не більше визначеної мінімальної суми в рік, страхується автоматично. Його щомісячні відрахування становлять 17 відсотків від заробітної плати. Приблизно половину з них платить працедавець, другу половину – сам працівник. Страховка поширюється і на дружину( якщо вона не працює) та неповнолітніх дітей. Студентів страхують на пільгових умовах. Право на державне медстрахування мають пенсіонери та діти.
Другий рівень страхування теж залежить від заробітної плати, яка є вищою і, відповідно, є вищі внески. На цьому рівні застрахований має невеликі пільги. І третє – приватне страхування. Тут страхуються люди з високими, у порівнянні з попередніми громадянами, доходами. Вони, у великій мірі, покривають оплату за лікування найбідніших верств населення.
Страховики оплачують лікування пацієнтів, перевіряючи при тому достовірність поданих лікарнею чи приватними лікарями коштів для оплати. Для цього існують спеціальні комісії у які входять, зокрема, високооплачувані медики.
Навчання
Студенти в медичному університеті вчаться 6 років, після чого отримують диплом лікаря. А тоді – приватна практика чи клініка. Три роки тому відмінили інтернатуру .
Після третього курсу, пройшовши практику , студенти здають тестовий екзамен зі всіх дисциплін. Близько 40 % відсіваються. З другого заходу можуть здати ще 20%.
Після четвертого курсу вони по три місяці проходять практичне акушерство, внутрішні хвороби і т.д. Практикуються як медсестра чи медбрат , але в ранзі майбутнього лікаря.
Приватна практика. Лікар тільки тоді відкриє приватну практику, коли буде впевнений, що матиме успіх. Інакше залишається асистентом чи старшим лікарем. Дитячий лікар може бути і сімейним лікарем.
Щоб працювати педіатром, потрібно 6 років працювати лікарем – асистентом і пройти всі субдисципліни: гематологію, імунологію, кардіологію, реанімацію, лабораторію та інші. Тоді лікар всюди почуватиметься, як вдома – у реанімації буде знати, що підключити, у лабораторії -зробити дослідження..
Чим довша практика у сімейного лікаря, тим ширші у нього знання. З часом може консультувати пацієнта як невропатолог, пульмонолог, гінеколог, ендокринолог, тощо. Звичайно, що при потребі сімейний лікар направить до вузького спеціаліста свого пацієнта або сам пацієнт це зробить. Проте заробіток лікаря відповідно зменшується. Чим вищої кваліфікації сімейний лікар, тим менша потреба його пацієнтів звертатися до вузького спеціаліста. За останні роки їх кількість скорочується.
Сімейні лікарі приймають телефонні дзвінки від своїх пацієнтів і в день, і в ночі. На прийомі паралельно з лікарем працюють мінімум три медичні сестри. Лікар, зокрема, не веде запису. Все документує сестра.
Вона може робити багато функцій, які, як правило, робить лікар ( наприклад кардіограму зробити і розшифрувати). Тоді і оплата відповідна. Інколи медсестра отримує не менше ніж початкуючий лікар.
Профілактиці приділяють надзвичайно багато уваги. Робота сімейного лікаря чи педіатра – це у великій мірі профілактика: як харчуватися, як змінити спосіб життя, щоб, скажімо, не пити ліків, а обійтися фізкультурою чи дієтою. Цим темам під час бесіди віддається дуже багато часу.
Швидка допомога .У Німеччині швидкої допомоги не має. Хворого у клініку, яка у цей день чергує, можуть привезти пожежники , поліція ( вони навчені надавати першу допомогу), Червоний Хрест, на таксі чи просто на автомобілі. І, навіть, якщо це безхатченко, йому нададуть якісну невідкладну допомогу – у лікарні для цих випадків напоготові широкий спектр найсучасніших ліків.
Відомчої медицини практично не має . Є військові медики, які можуть теж лікувати цивільне населення.
Щеплення робить безпосередньо лікар. Лікар не має права робити щеплення дитині, якщо цього не хоче мама. Але він повинен її детально проінформувати.
Стаціонари
В Німеччині головні медичні заклади – це університетські клініки та багатопрофільні краєві лікарні. В університетських клініках використовують найновіше обладнання, методики, медикаменти. Тут працюють найкращі фахівці. Пацієнтам надається багатопрофільне лікування.
Проте останнім часом намітились нові тенденції. Якщо раніше пацієнта, який потрапив у лікарню, скажімо, з переломом стегна, заодно лікували і інші хвороби, то зараз лікують тільки проблему, пов’язану з діагнозом, з яким він попав у лікарню ( окрім захворювань, які на даний час загрожують його життю).
Конкуренцію великим лікарням почали складати вузькоспеціалізовані клініки. В одних, скажімо, тільки видаляють щитовидну залозу, в інших – матку. Ці заклади часто розташовані у невеликих містах. На лікування туди їдуть з інших регіонів.
Запитали ірпінські лікарі і про страхування самих лікарів. Якщо лікар працює у в клініці, то застрахований клінікою. Найбільша страховка у гінекологів і хірургів. Тепер у вагітних внутрішньоутробно можна побачити навіть, чи є у дитини синдром Дауна. Тому, якщо лікар не попередить про діагноз маму, то буде платити їй певну суму впродовж 18 років.
Німецькі лікарі намагаються відрегулювати проблему з пацієнтом в особистій розмові. Але бажано, щоб під час неї був присутній колишній правник. Якщо не можуть домовитись, то пацієнт повинен довести лікарю, що той допустив помилку.
Страховий фонд, як правило, стоїть за лікарем. Як і асоціація лікарів. Але потрібен хороший адвокат.
На закінчення зустрічі Валентин Герайн розказав дещо про себе. Його рідні, за національністю німці, були заслані у казахські табори. Згодом проживали на вільних поселеннях. Там у 1951 році народився Валентин Герайн. Його батько родом з Одеської області, мама з Миколаївської. «Якщо у мене у вухах декілька слів українських, то тому, що мої бабусі і дідусі говорили українською, вони не вміли говорити російською». У 1974 році він закінчив Карагандинський медінститут, педіатричний факультет. У 1980 році , уже працюючи в Одесі, емігрував у Західну Німеччину. Там проживали його рідні.
Кілька тижнів тому йому виповнилося 65 років і професор Герайн вийшов на пенсію. Він подякував голові міста Володимиру Карплюку та його заступнику Наталії Семко за пропозицію консультувати будівництво ірпінського Центру. Подякував і присутнім на зустрічі Віктору Якименку та своєму ташкентському другу Тахіру Рахімшаіхову (у якого мама також народилася в Україні, але була виселена і опинилася у Ташкенті) – за можливість зустрітись у Німеччині з представниками Ірпеня.
Через кілька місяців професор Герайн обіцяв приїхати знову.
Данута КОСТУРА
Popularity: 4% [?]