Данута КОСТУРА
У День Збройних сил України у ворзельському музеї відбулася зустріч учнів місцевої школи з Лесею Шиденко, офіцером запасу Служби безпеки України, авторкою роману-сповіді «Переддень життя» та мистецького проєкту «Невидима варта».
«Невидима варта» – це 20 портретів загиблих співробітників Служби Безпеки України в АТО/ООС та 7 картин на тему російсько-української війни.
Співробітники Національної академія Служби безпеки України створили виставу-реквієм «Війна без строку…». У виставі були задіяні курсанти Національної академії Служби безпеки України. Вони розповідали про професійний та життєвий шлях загиблих співробітників Служби від імені героїв.
Разом з виставою-реквіємом виставка картин «Невидима варта» об’їздила 32 українських міста з благодійною метою. Продовжити читання
Popularity: unranked [?]
Не дивлячись, що Бучанському парку у цьому році виповниться лише десять років, його ставлять поряд з такими відомими парками, як Софіївка та Олександрівський. А бувалі туристи, які бачили багато європейських парків, вважають, що бучанський у дечому навіть перевершує західні. 
Час від часу в українських медіа піднімається питання про бездомних собак. Особливо, коли вони на когось напали, покусали. І вкотре обурюємося їх кількістю і неспроможністю влади вирішити цю проблему. А вона не проста. Раніше особливо не заморочувалися – бродячих собак просто відстрілювали. Але повстали захисники тварин, вимагаючи виловлювати їх гуманним способом, стерилізувати, вакцинувати від сказу і знову повертати туди, де зловили. Захисники стверджують, що після таких процедур собаки, як правило, лагідні. Дорого, обтяжливо та мало ефективно. Але гуманно. Бо будуть у привичному середовищі і разом з тим захищатимуть свою територію від таких же бездомних, як і вони. Правда, їх життя на вулиці коротке – близько 3-х років. Захисники кажуть, що якщо стерилізувати всіх собак, як бездомних так і тих, хто має господарів, то проблема бродячих псів може бути вирішена за кілька років. 
У порівнянні з іншими місцевостями, де збереглися будівлі яким по кілька сотень років, Приірпіння, безумовно, програє. Але це тільки на перший погляд. Серед краєзнавців поширене поняття «національний ландшафт». Йдеться не тільки про географічний аспект, а й культурно-історичний. Бо, скажімо, в Ірпені діяв Будинок творчості письменників, а у Ворзелі – Будинок творчості композиторів. Попри те, що ці комплекси переживають не найкращі часи, все ж залишилась мистецька нитка, яка пов’язує минулу славу цих місць із теперішніми культурними подіями: в Ірпені проходять літературні заходи, у Ворзелі – музичні. 
У будинку Ганни Борисоглібської завершуються зовнішні роботи. Почали займатися внутрішніми. 
Святкування 120-річчя Ворзеля розпочалося в парку Перемога. Тут відбувся благодійний забіг на підтримку 5-річної ворзелянки Софійки Шостак.
У переддень Незалежності громадськість вшановувала Державний Прапор.