Данута КОСТУРА
Межигір’я. У розпал Революції Гідності це слово лунало повсюдно разом з прізвищем колишнього президента-втікача. І мабуть так ще буде довго. Бо Межигір’я як символ корупції – наглядне нагадування українському народу про те, як найвищу посаду держави може обіймати особа, яка, маючи унікальний шанс залишити свій вагомий слід в історії України, залишила по собі ганьбу і сором.
Разом з тим, це логічне завершення неправедних зазіхань на історичну духовність цього місця. Продовжити читання
Popularity: unranked [?]
Час від часу в українських медіа піднімається питання про бездомних собак. Особливо, коли вони на когось напали, покусали. І вкотре обурюємося їх кількістю і неспроможністю влади вирішити цю проблему. А вона не проста. Раніше особливо не заморочувалися – бродячих собак просто відстрілювали. Але повстали захисники тварин, вимагаючи виловлювати їх гуманним способом, стерилізувати, вакцинувати від сказу і знову повертати туди, де зловили. Захисники стверджують, що після таких процедур собаки, як правило, лагідні. Дорого, обтяжливо та мало ефективно. Але гуманно. Бо будуть у привичному середовищі і разом з тим захищатимуть свою територію від таких же бездомних, як і вони. Правда, їх життя на вулиці коротке – близько 3-х років. Захисники кажуть, що якщо стерилізувати всіх собак, як бездомних так і тих, хто має господарів, то проблема бродячих псів може бути вирішена за кілька років. 
Наближається час весняного прибирання дворів, вулиць, парків, а з ним неминуче паління листя, сухої трави. Бо якось так повелося, що для одних громадян спалювання сухої рослинності є проявом їх господарності. Для інших – це легкий спосіб цієї рослинності позбутися. А з нею, заодно, і всякого непотребу.
Саме стільки членів налічувала Українська Гельсінська правозахисна група за час свого існування – від 9 листопада 1976 по 1988 рік. З них 24 людини відбули покарання у радянських концтаборах, в’язницях, психіатричних лікарнях. Четверо загинули у тюрмах. Більшість членів групи були дисидентами-шістдесятниками.
У порівнянні з іншими місцевостями, де збереглися будівлі яким по кілька сотень років, Приірпіння, безумовно, програє. Але це тільки на перший погляд. Серед краєзнавців поширене поняття «національний ландшафт». Йдеться не тільки про географічний аспект, а й культурно-історичний. Бо, скажімо, в Ірпені діяв Будинок творчості письменників, а у Ворзелі – Будинок творчості композиторів. Попри те, що ці комплекси переживають не найкращі часи, все ж залишилась мистецька нитка, яка пов’язує минулу славу цих місць із теперішніми культурними подіями: в Ірпені проходять літературні заходи, у Ворзелі – музичні. 
У будинку Ганни Борисоглібської завершуються зовнішні роботи. Почали займатися внутрішніми. 
Святкування 120-річчя Ворзеля розпочалося в парку Перемога. Тут відбувся благодійний забіг на підтримку 5-річної ворзелянки Софійки Шостак.
У переддень Незалежності громадськість вшановувала Державний Прапор.
25 червня 2020 року на 67-й черговій сесії VII скликання Ворзельської селищної ради було затверджено Генеральний план Ворзеля. Згідно з цим стратегічним документом Ворзель буде розвиватися як рекреаційно – оздоровча територія. Всі оздоровчі заклади ( діючі і недіючі) не змінюють свого цільового призначення – оздоровлення людей.