Вшанування Героїв Базару

Данута КОСТУРА

19 листопада 2017 року в селі Базар Народицького району Житомирської області вшанували пам’ять героїв Другого Зимового походу Армії УНР. Тут у 1921 році між армією УНР під командуванням генерал-хорунжого Юрія Тютюнника та Червоною армією під командуванням Г. Котовського відбувся останній великий бій за самостійну Україну. Загинуло понад 400 повстанців. 537 – опинилися у полоні. З них кілька десятків померли, сорок офіцерів залишились під допитом, а 359 бійців розстріляли. Перед розстрілом бійцям запропонували перейти на бік Червоної армії. Ніхто з них не зрадив своїм переконанням. Багато вмирали, співаючи «Ще не вмерла Україна».

Історія вшанування Героїв Базару

Перше вшанування подвигу Героїв, розстріляних більшовиками поблизу села Базар, відбулося у 1941 році, коли на цій території перебували гітлерівці. На клич ОУН (м) відгукнулося багато людей. Цей захід і масштабність його проведення не сподобались німецькій владі і невдовзі почались арешти. Було заарештовано понад 200 активістів ОУН.

У 1990 році національно-патріотичні сили, намагаючись привернути увагу людей до цієї героїчної сторінки України, планували встановити хрест на місці розстрілу. Проте їм цього не дала зробити тодішня влада. Але вже у 1991 році з труднощами та все ж дерев’яний хрест був встановлений. Про це розповів дисидент, радянський політв’язень Василь Овсієнко.

У 2000 році поховання вшановані стелою з викарбуваними прізвищами всіх розстріляних. Останки полеглих у бою були зібрані і поховані в одному місці. Там зведений курган з хрестом. На місці розстрілу насипані дві могили.

Гроші на пам’ятник надійшли від української діаспори з Англії, де на цей час ще проживали бійці, яким вдалося залишитись живими. Декілька з них приїжджали на вшанування своїх побратимів.

Відправив панахиду єпископ Житомирський і Овруцький Паїсій.

Цьогоріч вшанування героїв вперше пройшло за участю держави. Міністерство культури та спорту і Житомирська облдержадміністрація започаткували Всеукраїнський патріотичний фестиваль «Герої Базару». Голова ОДА Ігор Гундич розказав, що були проведені великі роботи по впорядкуванню меморіалу «Герої Базару».

Нині стоїть питання про надання Меморіалу статусу національного, оскільки це найбільше поховання воїнів УНР. У хаті, розташованій поруч з Меморіалом, планують відкрити музей історії Другого Зимового походу Армії УНР. Будинок вже взяли на баланс місцевої громади.

На урочистостях були присутні і виступали представники національно-патріотичних партій, громадських організацій, серед яких ОУН, КУН, Свобода, Легіон Свободи, Спілка офіцерів України, козацтво.

З великою шаною і повагою слухали присутні слова батька, три сини якого воюють в АТО. Одного з них він вже втратив на війні.

Співали кобзарі, декламували вірші діти.

Ансамбль «Хорея Козацька» виконав кілька пісень і славень України у його повній версії. Керівник ансамблю Тарас Компаніченко, звернувшись до присутніх, сказав, що до нього часто звертаються з пропозиціями змінити слова у державному гімні. Він наголосив, що це неприпустимо і навів приклад західних держав, де часто у гімнах є слова, які не відповідають історичному моменту. Але громадяни цих країн і думки не мають щось у ньому змінювати.

На закінчення урочистостей під звуки військового оркестру промарширували солдати,

студенти Військового інституту Київського національного університету, ліцеїсти Київського військового ліцею ім. Івана Богуна.

Потім вони разом з оркестром пройшли до центру села, де згодом розпочався фестиваль «Герої Базару».

В рамках фестивалю відбувся історичний диспут.

Трохи про село Базар

Коли їдеш селами Полісся, вражає кількість покинутих хат. Базар після Чорнобиля теж став стрімко втрачати мешканців.

Розмовляємо з директором школи Сергієм Щербиною.

У 1985 році у Базарі проживало близько 2200 чоловік. У школі навчалося 517 місцевих учнів. А ще 300 – у школі-інтернаті. Як правило, це були діти з навколишніх сіл.

Зараз у школі навчаються 100 дітей, враховуючи 53 дитини, яких щодня довозить шкільний автобус з дев’яти навколишніх сіл. Є такі села, де автобус забирає одного – двох учнів. Водій, об’їжджаючи двічі села, накручує 136 км щодня.

Щодо будинків, то пан Сергій каже, що є багато вільних. У селі проживають кілька сімей переселенців. Приїжджало багато, показували їм гарні будинки – заходь і живи. Але чомусь тільки декілька захотіло тут залишитись.

На вшануванні Героїв Базару звернула увагу на чоловіка з букетом квітів. Виявилось, що це переселенець з Єнакієвого, колишній шахтар. Каже, що разом з дружиною живуть тут більше двох років. Подобається. Зайняті городом. Зараз взагалі чудово – підняли пенсію і тепер отримують разом 12 тис грн. Донька з зятем – лікарі. Рік працювали у лікарні Народичів. Але зарплата була малою, тому виїхали на заробітки за кордон. Квіти збирався покласти на могилу полеглих. Для нього тут відкрилося багато цікавого з історії України.

Щодо розваг, то зараз побачили, як добре було би зробити капітальний ремонт Будинку культури. Він великий, на 600 місць. Можна було би проводити фестивалі і т. п. Клуб оживив би село.

Ліцеїсти

Повертаючись додому, розговорилась з ліцеїстами, з якими їхала в одному автобусі. Вразило, як ці 16-літні хлопці відповідаючи на питання, чітко формулюють свої думки. Розказали, що навчаються перший рік, але навіть батьки звернули увагу на позитивні зміни, які з ними відбулися: стали зібранішими, більше цікавлять моральні моменти. В декого з них за цей час помінялись життєві цінності. Бо от раніше цікавив, скажімо, модний одяг чи всякі модні новинки. А зараз це захоплення видається смішним.

Їм подобається навчатись у військовому ліцеї. Ректор ліцею Герой України генерал-майор Ігор Гордійчук попередив їх при поступленні, що, оскільки держава вкладає великі кошти у навчання, то вони повинні обрати шлях військового. Дехто з них вже твердо вирішив, що буде військовим.

Данута КОСТУРА