Світлана ДЕМЧЕНКО

5 грудня 2014р у Торгово-промисловій палаті в рамках XXIV Міжнародної конференції «Проблеми екології та експлуатації об’єктів енергетики» відбувся  круглий стіл на тему: «Впровадження європейської практики використання енергії утилізації відходів життєдіяльності міст, тваринництва та промислового сектору – шлях до енергетичної незалежності України: перспективи, бар’єри та законодавчі ініціативи».

Основна думка, яка звучала на круглому столі – навчитися правильно і раціонально поводитися із твердими побутовими відходами (далі – ТПВ), використовувати їх як джерело енергії (зокрема, теплової та електричної), убезпечити себе від негативних наслідків захоронення ТПВ.

Щорічно Україна продукує близько 59 млн. м³ (13 млн. тон), які захоронюються на 6,7 тис. сміттєзвалищах та полігонах, з яких 2624 сміттєзвалищ непаспортизовані (39% від загальної кількості).

На 1,3 тис. підприємствах цієї сфери (в т.ч. 26% приватної форми власності) працює в Україні понад 23 тис. осіб. Обсяг ринку наданих послуг – близько 1,54 млрд. грн. в рік. Середній тариф на поводження з ТПВ – 40,6 грн./м3, в т.ч. на захоронення – 12 грн./м3 (29%). Загальна кількість сміттєвозів складає понад 4,4 тис. од.  Середній показник зношеності спецавтотранспорту 66%. Кількість сміттєспалювальних заводів – 2, сортувальних ліній – 21, заводів з переробки побутових відходів – 1, глибина переробки – 3,65 %.

А тепер щодо світової практики. Найвищий рівень продукування ТПВ – в країнах з високим рівнем доходів населення. Міське населення продукує його більше ніж сільське. При цьому динаміка – вражаюча. Якщо за останні 10 років обсяги міського населення  збільшилися на 2,4% (з 2,91 у 2002р. до 2,98 млрд чол. у 2012р., то обсяги продукування ТПВ міським населенням збільшилися майже вдвічі (на 90% – з 0,68 до 1,29 млрд. тон/рік)).

Структура ТПВ докорінно змінилася за останні кілька десятків років. Серед продуктів, які надзвичайно шкідливі для здоров’я людини при утилізації шляхом захоронення є упаковка з полімерів, яка складає 45% від усього обсягу ТПВ. Термін розпаду полімерів сягає однієї тисячі років.  Саме тому, піклуючить про здоров’я людей, в країнах з викоким рівнем доходів населення і, автоматично, – найвищим рівнем накопичення твердих побутових відходів, почали думати над іншими способами утилізації ТПВ, відмінними від захоронення.

На сьогодні у світі нараховується понад 2600 сміттєспалювальних підприємств: близько 2000 в Азії; 460 –  в Європі;  200 – у Північній Америці, які є екологічно безпечними, оскільки мають чотирьох- і п’ятирірневий ступінь очистки. Викиди в атмосферу, відповідно, в рази чистіші від оточуючого середовища. Безпечність таких переробних виробництв підтверджується їх будівництвом, практично, в центральній частині великих міст .

Розповсюдженою практикою в у розвинутих країнах стало отримання енергфї при переробці ТПВ. Згідно прогнозу, у найближчі роки частка, яка припадає на виробництво енергії з відходів, значно зросте –  з 200 млн. тон у 2007 році до 320 млн. тон – у 2015 році.

Виходячи з Європейського досвіду, країнами, які отримують максимум енергії від спалювання сміття, є  Данія і Щвеція. Зокрема у Щвеції для виробництва тепла не використовується ані природний газ, ані вугілля.

В країнах з вищим рівнем життя, а отже, з вищим рівнем продукування ТПВ його рециклінг (переробка) складає від 20 до 65 відсотків,

спалювання – від 20 до 54 відсотків  і  дуже низький відсоток ТПВ утилізується шляхом захоронення.

У таблиці  приведене середнє значення теплотворної здатності (теплоти згорання) різних видів палива.

Як бачимо, 5,6 тон ТПВ заміщають по теплотворній здатності 1000 куб.м природного газу;                     теплотворна здатність ТПВ дуже близька до бурого вугілля. І в умовах пошуку альтернативних джерел енергії, відмінних від природного газу, ідея  використання ТПВ абсолютно логічна.

Європа щорічно за рахунок переробки ТПВ виробляє 28 млрд.кВт/год електричної та близько 69 млрд. кВт/год теплової енергії. Це дозволяє європейцям економити органічне паливо і запобігати викидам парникових газів до 37 млн.тон на рік.

Європейські технології комплексного управління відходами орієнтовані на отримання  тепла та електроенергії і дозволять забезпечити теплом близько 15% потреб міста.

До прикладу, у Швеції кожнен другий житловий будинок обігрівається за рахунок утилізації сміття. Тоді, як київський завод «Енергія», який щорічно спалює 200 тис. тон ТПВ та іншого сміття, лише у 2014 році планував передати тепло в тепломережі.

Виклики сьогодення жорстко ставлять перед нами завдання вибору: і надалі бути залежними від російського газу, чи задуматися над тим, чим ми гірші від шведів, і почати діяти, звільнивши себе від сміття, а натомість, отримати тепло і світло?!!

Світлана ДЕМЧЕНКО ,начальник відділу економіки Ірпінського міськвиконкому

Popularity: 2% [?]