Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ

http://www.day.kiev.ua/uk/article/den-ukrayini/do-richnici-boyu-pid-krutami

Історія Української революції сповнена незліченної кількості героїчних епізодів. Те, що українцям тоді не вдалося захистити створену ними Народну республіку, можна пояснити багатьма причинами, які мали здебільшого об’єктивний характер. Але не можна стверджувати, що їм не вистачало наполегливості, рішучості, героїзму в боротьбі за незалежність УНР.

Серед героїчних епізодів цієї боротьби особливо слід відзначити бій під Крутами. У радянський період цей епізод постаралися стерти з пам’яті народу, як і пам’ять про визвольні змагання 1917—1920 рр. у повному обсязі. Але з початку 1990-х опубліковані спогади про Крути, які раніше дбайливо збирались і публікувались українською діаспорою, а також статті й навіть книжки про Крути і крутян. Отже, вже немає сенсу переказувати всі епізоди героїчного бою студентської сотні, яка брала участь в обороні залізничної станції Бахмач від наступу червоногвардійців під командуванням П. Єгорова. Важливо назвати лише основне. Одна з чот сотні в сутінках втратила орієнтир і вийшла на станцію Крути між Бахмачем та Ніжином, яка була вже зайнята червоногвардійцями. Єгоров розпорядився розстріляти 27 полонених юнаків. Розстріл полонених студентів та учнів старших класів вразив усіх громадян України. Розстрілювати полонених на було в правилах війни. А ці правила добре знали: Росія воювала з 1914 року. І це ж були не професійні вояки, а майже діти. Крути стали символом мучеництва й героїзму, і таким вони залишаються в історичній пам’яті народу.

Сьогодні нам знову доводиться утверджувати честь і незалежність України на барикадах. Знову гине молодь, але світ став іншим. Ми можемо сподіватися не лише на власні сили, а й на підтримку міжнародної громадськості, коли обстоюємо свою незалежність та свій європейський вибір.

Сергій БУТКО

Два уроки крутянців для сучасних українців

І 1918 року вирішувалася доля України — бути їй чи ні, й зараз вирішується, якою буде наша держава — як вона розвиватиметься. Ті уроки, які Україна тоді отримала, причому заплативши за них кров’ю, треба не просто засвоювати, а враховувати в сучасній політиці.

Перший урок полягає в тому, що українцям треба берегти свою державу. Ті студенти (116 осіб) і ті курсанти (450 осіб) разом із 20-ма старшинами і командиром бою Омельченком не були фанатами саме Центральної Ради і політики певної партії. Тому що Центральна Рада тільки вчилася державотворенню, багато чого не розуміла, наприклад, що потрібна армія. Але крутянці знали, що це Україна, наша держава, і треба її захищати. Тобто вони виступали за Україну. Отже, урок перший: і тим, хто служить Україні, й українським політикам передусім треба думати про Україну, а не про своє місце в ній. Крутянці показали зразки і героїзму, і політичної мудрості. Вони зробили свої імена безсмертними саме своїми справами. Вони захищали свою Батьківщину.

Друге. Сам бій під Крутами. Там були, як я вже зазначив, 450 курсантів і 116 студентів-гімназистів, і не було більше українського війська, яке можна було поставити проти чотирьох- або шеститисячного війська Муравйова. Це при тому, що і в Ніжині, і в Києві, й у інших містах було достатньо полків, де були дорослі фронтовики, повністю озброєні. Але вони мітингували. І коли справа доходила до дії, що треба боротися за Україну, вони оголошували нейтралітет, говорили про мир, про землю, пиячили і таке інше. Тобто якби ті люди тоді піднялися, не було б трагедії. Це говорить про те, що політичній еліті України треба забути, де «червоні», «білі», «сині» й «жовті», а треба пам’ятати про те, що всі вони українці й доля України в їхніх руках.

Потрібно, щоб Україна була на першому місці. Як у хлопців у бою під Крутами.

Сергій БУТКО, науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті

Газета:

№15, (2014)

Popularity: 1% [?]