21 лютого (четвер) у Бабиному Яру відбудуться заходи із вшанування пам’яті Олени Теліги. У заходах візьмуть участь представники українських Церков, політичних партій, громадських організацій, зокрема Київська міська організація ОУН та Київське відділення Всеукраїнського жіночого Товариства ім. Олени Теліги.

Збір о 12.00 біля Пам’ятного Хреста.

ДОВІДКА.У липні 1941 року у складі однієї з  Похідних груп Олена Теліга в районі Ярослава разом із письменником Уласом Самчуком перейшла Сян і вирушила до Львова. А вже 22 жовтня прибула до Києва. Так сповнилася її мрія. Вона повернулася до міста своєї юності.

Не шкодуючи часу і здоров’я, О. Теліга та сотні інших її побратимів беруться за організацію політичного, громадського і культурного, життя у звільненому від більшовиків Києві. О. Телігу обирають головою Української спілки письменників, вона бере участь у заснуванні літературно-мистецького альманаху «Литаври», газети «Українське слово».

Подвижницька діяльність націоналістів дає результати. Вперше за довгі роки більшовицького поневолення у Києві відкрито почали говорити про державність, з’явилася національна символіка, в церквах українською мовою почала правитися Служба Божа.

Активним у Києві було політичне життя. Зокрема, з ініціативи фактичного голови ОУН в Україні О.Ольжича було створено Українську Національну Раду, представницький орган, який очолив ректор Київської політехніки, професор Микола Величковський. УНРада налагодила зв’язок з усіма областями України, за її сприяння було відновлено роботу Української академії наук, Київського університету, Київського політех-ніч-ного інституту, створено мережу початкового і середнього шкільництва, кооперативного руху, налагоджено регулярну доставку до столиці продуктів харчування та дров.

Звісно, активність ОУН в Києві довго не могла залишатися поза увагою німецьких властей. Столиця жила в постійному очікуванні арештів. Перша хвиля репресій прокотилася містом у грудні 1941 року. Було заарештовано низку націоналістів-під-пільників. Серед них Івана Рогача, Ярослава Оршана-Чемиринського, Миколу Олійника, інших співробітників «Українського слова». Сам тижневик перестав виходити. Згодом було закрито «Литаври».

Смертельна небезпека нависла також над Оленою Телігою. Вона знала про це, але навідріз відмовилася покинути місто, а всі свої зусилля сконцентрувала на роботі Спілки письменників.

Вранці 9 лютого 1942 року Теліга пішла до Спілки письменників, де у засідці на неї чекали гестапівці.

Поетку та інших націоналістів розстріляли наприкінці лютого в Бабиному Яру.

Розповідають, що у камері, де перебувала Теліга знайшли, напис, зроблений її рукою: «Тут сиділа і звідти йде на розстріл Олена Теліга». Зверху викарбовано націоналістичний стилізований під меч Тризуб. А один із німецьких офіцерів після смерті Олени дивувався — у житті не бачив мужчини, щоб так героїчно вмирав, як ця гарна жінка.

Провід КМО ОУН

Popularity: 3% [?]