Як ви думаєте, чи є в нашій державі таємниці? Дуже сумніваюся. Половину “таємниць” можна купити на Петрівці вже запакованих в диски, а решту, тільки помахайте доларом, і до вас черга вистроїться з охочих поділитися найсокровеннішим.
Але в Ірпені вдалося – таки знайти інформацію, яку оберігають суворіше, ніж цноту улюбленої доці. Це списки тих, хто отримав державну соціальну допомогу.
15 листопада 2011 року опозиційний депутат Ірпінської міської ради від ВО “Свобода” Богдан Мельничук звернувся до голови ради п.Скаржинського з депутатським зверненням, щодо надання списків громадян, які з 15.11.2010 по 15.11.2011 роки отримали державну соціальну допомогу з зазначенням суми допомоги та їх обґрунтуванням.
25 листопада 2011 року було отримано лист-відповідь, в якому зазначено, що запитувана інформація є конфіденційною, з обмеженим доступом.
29 листопада 2011 року депутат звернувся до комісії з питань регламенту, депутатської етики, дотримання законності та правопорядку Ірпінської міської ради з проханням розглянути і дати рекомендаційну оцінку своєму депутатському зверненню, та на відписку голови.
23 грудня 2011 року Мельничуку було надано висновок. Комісія ВИРІШИЛА – рекомендувати Ірпінській міській раді дозволити Мельничук Б.О., як депутату Ірпінської міської ради, отримати список громадян, які з 15.11.2010р. по 15.11.2011 р. дістали державну соціальну допомогу.
27 грудня 2011 року депутат повторно звернувся до голови Ірпінської міської ради п.Скаржинського, щодо надання цього списку. На разі, жодної відповіді ще не надходило, хоча згідно частини першої статті 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, розпорядник інформації має надати відповідь не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.
Остання надія в депутата залишилася на прокуратуру, куди він і звернувся. Адже їй саме за те й платять чималі державні гроші, щоб забезпечувала нам, гарантовані Конституцією та Законами права та свободи. Що з того вийде – побачимо, а зараз кілька слів на завершення.
Які виникають думки, щодо цього всього? Правильно! Якби було все добре і законно, то чи варто було б ховати інформацію про таку благу справу, як соціальна допомога ? А річ у тому, що майже кожен має в Ірпені, бодай, кількох знайомих, чи знайомих знайомих, яким відмовили у наданні допомоги через відсутність коштів. Але виявляється гроші є, але ідуть вони “на ліво” тільки своїм, як і земля, квартири, та інші матеріальні блага. І комусь дуже не вигідно, щоб ця інформація стала відома широкому загалу.
Те, що ірпінська влада, з обома її гілками, ( законодавча – міська рада та виконавча – міська адміністрація) перетворилася в надзвичайно ефективний механізм по переробці громадського добра в готівку для кількох десятків “обраних”- давно вже ні для кого не секрет. Хіба що для прокуратури та інших правоохоронців. А так спитайте першого стрічного, що роблять “народні обранці” і їхні колеги в адміністрації Ірпеня, і дев’ять разів із десяти отримаєте безапеляційне – КРАДУТЬ. Крадуть, спустошуючи міську казну ефективніше, ніж саранча сільгоспугіддя. І все тихо – мирно. Прокурори щось там собі прокурорять, судді судять, а вони крадуть. І хоч кілок на голові теши, а нікому ні до чого нема діла.
Пресова служба ІМО “Свобода”
Popularity: 2% [?]