Данута Костура

25 листопада  ЦК «Уварівський дім» зібрав небайдужих, щоб пом’янути загиблих. На жаль, на цю подію відгукнулося зовсім мало ворзелян, фактично тільки ті, які були задіяні у цих сумних урочистостях. І якби не старшокласники, то зала була б пустою.

Година, впродовж якої тривало дійство, пройшла на одному диханні. Музика, яка звучала, вірші, які читали школярі, виступи старшої виховательки дитячого будинку Ольги Тихонової та отця Василія, який згодом відправив панахиду, не залишили байдужими молодь. Сиділи зосередженими, серйозними. На фільм за книгою Василя Барки «Жовтий князь» залишилися майже всі учні.

У березні 1933 року у Ворзелі відкрився дитячий будинок . Кожного дня на протязі 3-х тижнів у будинку вмирало по 6-7 дітей. За рік не стало 283 дитини. Місце захоронення невідоме.

У 2008 році архітектор Станіслав Войцеховський розробив ескіз пам’ятника, під який було виділене і затверджене місце біля церкви.  Про це нагадала присутнім заступник селищного голови Ніна Соколова ( єдина, хто в цей день представляв владу).

 Запрошений нею архітектор, заодно, перерахував і проекти інших пам’ятників. Та хіба можна зводити нові, коли у Ворзелі не має, навіть, знаку біля якого можна було б пом’янути душі невинних діток.

Їх вина була лише в тому, що були дітьми трударів, які жили з праці своїх рук.

 Пам’ятник – це і нагадування про диявольську владу і моральних потвор, які її уособлювали. Про це не маємо права забувати.

Данута Костура

Popularity: 2% [?]