Данута КОСТУРА

Одинадцять років тому три молоді мами, об’єднавши свої вміння, вирішили навчати своїх діток англійської, малювати, ліпити, тощо. Заняття проводили у ворзельському Центрі культури, іноді вдома. Невдовзі зрозуміли, що потрібне окреме облаштоване приміщення для занять.  Знайшли таке у новобудові на Європейській, 4б. Винайняли там кімнату. Ремонт у ній вже власними силами зробила одна з трьох мам – Марина Гончар.

Потроху батьки зацікавилися можливістю прилаштувати своїх дітей. Новостворену спільноту назвали «Бебі клуб». Згодом клуб перейменували на «Твій простір – центр розвитку та творчості – Ворзель».

Розповідає Марина Гончар, засновниця центру «Твій простір»

Центр розвитку та творчості набував популярності. Виникали нові запити. Довелось розширювати площі – Простір збільшився на кілька кімнат і велику залу. 

До англійської і художнього гуртка, додались хореографія, флай- стретчінг ( лагідна розтяжка на гамаках), музичні заняття, підготовка до школи.

 Мами теж вирішили не гаяти часу і зайнялися  йогою.

Почали працювати логопед, психолог. Виявилося, що є дітки з початковими ознаками аутизму. Батькам доводилося їздити з ними у Київ. Поїздки стомлювали, забирали багато часу. Тепер консультації проводилися у центрі Простір.

Батьківський клуб

Поступово почав організовуватися батьківський клуб, де говорили про насущне – про виховання дітей, кризові моменти, підлітковий вік, залежність від гаджетів, тощо.

 Марина каже, що з початком роботи Центру виникла потреба у розширення знань  з психології. Вирішила до своєї освіти архітектора додати ще одну –  закінчила факультет психології в університеті ім. Драгоманова.

Зараз вона – практикуючий психолог.

Нині, під час Великої війни, з’явилися запити на болючіші теми: психологічну підтримку  дружин військовослужбовців, допомогу сім’ям при втраті близьких, адаптацію після пережитого.  

Садочок «Їжачок»

Сім років тому запрацював садочок. У цій же будівлі. Вже було чотири випуски.

На зараз діють дві вікові групи: ясельна і середня ( 3-4 рочки).

Мами цьогоріч попросили відкрити групу для півторарічних – потрібно йти на роботу. 

Група подовженого дня 

Простір відкрив ще одну послугу – групу подовженого дня для учнів 1-4 класів. Після школи дітей забирає вихователька.

Вони обідають ( ще є перекус), гуляють на свіжому повітрі, виконують домашні завдання. І по бажанню батьків відвідують гуртки, які діють тут же. 

Окупація

24 лютого до приміщення Простору почали приходити з подушками мешканці будинку. До ночі назбиралося 65 осіб. Плюс собаки і коти, яких згодом хазяї віднесли у свої квартири. На наступний день мешканців стало 45. Решта виїхали. У такій кількості і дочекалися зеленого коридору.

Крізь щілинки у вікні, які були закриті мішками з піском, бачили, як впродовж трьох днів їхали рашистські танки та інша техніка. А на них сиділи асвабадітєлі.

Всі мешканці Простору перебралися у коридор, між двох несучих стін. Навколо лунали вибухи. Було тісно, мало повітря.

На другий день почули кроки – рашисти спускалися до них у напівпідвал. Але несподівано їх зупинив мешканець будинку, який запевняв, що там знаходяться тільки мами з малими дітьми.

Важко пережили ці дні. Дехто не витримував і повертався у свої квартири. Поки був газ, готували у себе вдома. Потім на дворі. Закінчилася вода, виручила криниця у сусіда, згодом свердловина на сусідньому підприємстві.

Коли дізналися, що можна виїжджати, виявилося, що бак у їх авто порожній. На щастя син перед війною встиг заправити свій  мотоцикл. Перелили з баку в бак. Рушили через Рубежівку на Білогородку у складі величезної колони.

Переночували у Хмельницькому.

Франція

Врешті опинилася у Франції – знайомий сестри, який проживав там давно,  привіз на кордон гуманітарку. Порожніми авто забрав біженців. Марина з синами поїхала на своєму авто.  Опинилися на півдні Франції, у курортному містечку Сан- Ремі- де Прованс. 

Поселили у красивому котеджі разом з двома жінками – мамою-пенсіонеркою  і її донькою. Марину вразило їх відношення до України – зневага і відторгнення. Для яких і далі «всьо нєоднозначно».  Русскій мір засів в них твердо і надовго. Таких, як вони у містечку, поселилося чимало. Багато хто скористався Великою війною, можливістю виїхати за кордон, щоб отримувати там допомогу і при цьому нічого самому не робити. 

Подружилася з подібними до її світогляду  кількома українцями. Знайшла роботу на свічковому заводі. Небагато хто з українських жінок виявив бажання працювати. У Європі перестають видавати субсидії, якщо людина працює. Але знижують оплату за квартиру. Марина вважає, що так і чесніше, і порядніше по відношенню до країни, яка прийняла біженців.

Вразила тотальна зачарованість французів русскім міром. Вливання кремлівських нафтодоларів у, зокрема, поширення «вєлікой русской культури», не пропало даром. Пересічні французи тільки зараз почали відкривати, виокремлювати  для себе українську ідентичність. 

Відкривають і завдяки жінкам, які, об’єднали свої зусилля у просуванні українських цінностей. Марина, познайомившись з однодумцями, вирішили створити і зареєструвати українську асоціацію, яку назвали «Zrodu UA». Ціль – об’єднати українців -переселенців, щоб робити , зокрема, благодійні ярмарки для збору коштів і допомоги ЗСУ, спільні творчі вечори, на яких були б присутні також французи. Як приклад, Марина наводить святкування українського  Різдва, де колядували, водили козу, зробили різдвяну зірку, традиційних 12 страв. Був дідух. Робили дідухи власноруч і французи. Вони були вражені. Як і місцеві журналісти, які висвітлили цю подію у медіа.

Та все ж через рік і три місяці Марина сказала собі «досить» і повернулася разом з молодшим сином на рідну землю. 

Марина наголошує, що поштовхом до повернення було усвідомлення того факту, що «такі самоідентифікаційні цінності потрібно вкладати дітям з дитинства на рідній землі. Щоб маленькі українці не виросли з відчуттям меншовартості».  

Старший син не зміг перебувати на чужині і через кілька місяців повернувся у Ворзель до бабусі і дідуся.

Вдома

І от щастя  знову зайнятися улюбленою роботою, спілкуватися з рідними, однодумцями, долати перешкоди, удосконалювати зроблене.

Вирішили урочисто відсвяткувати 11-ліття клубу. Діти тішили присутніх своїми успіхами, було багато цікавих виступів, слів вдячності.

У Просторі намагаються відзначати різні тематичні свята, активно залучаючи до них дітей. Тому тут не часто запрошують артистів – артистами стають самі вихованці.

А на завершення свята всі пригостилися величезним тортом.

«Твій простір-центр розвитку та творчості – Ворзель» – спільнота, яка притягає до себе дітей і батьків, стає другим домом.  Неспроста батьки віддають сюди вже своїх молодших дітей. Бо старші , які  тут виховувалися, надихають своїм прикладом.

Побажаймо цьому дружньому колективу успіхів і процвітання. 

Данута КОСТУРА 

фото Марини Гончар

Popularity: unranked [?]